Привіт!
Мене звати Дар'я Юріївна. Мені двадцять шість, я викладаю українську мову та літературу й завжди намагаюся бути хорошою людиною.
Я вмію слухати, допомагати й підтримувати інших. Вмію посміхатися, коли мені погано, і погоджуюся, коли найбільше хочеться відмовити.
Я звикла думати про чужі почуття, але чомусь постійно забуваю про власні.
Моя мама Наталія Павлівна вважає, що я надто багато на себе беру. Моя найкраща подруга Юля знає, що на мене можна поклястися. А я дедалі частіше лювлю себе на думці, що за моєю добротою ховається страх бути непотрібною.
Я боюся, образити, розчарувати, вчинити неправильно. Боюся власної злості, заздрості й думок, які, на мою думку не повинна мати хороша людина.
Можливо, настав час дізнатися правду про себе. Навіть якщо я не зможу собі її пробачити.