Вона все життя грала за правилами. Школа, універ, стандартна кар’єра, розплановані будні та родинний затишок — Ксенія була впевнена, що її світ розписаний на десятиліття вперед. Навіть цифра 37 у паспорті здавалася лише черговою спокійною позначкою, а не початком нової глави.
Але в день, коли серце її дев'яностолітньої прабабці Олесі зупинилося у віддаленому карпатському селищі Орів, раціональний світ Ксенії дав тріщину.
Усе почалося з дрібниць, які легко можна було списати на стрес чи втому. Тіні у кутках міської квартири стали рухатися трохи швидше, ніж світло від вуличних ліхтарів. Старовинні дзеркала почали відображати те, чого немає в кімнаті, а випадковий шепіт за спиною в натовпі дедалі частіше звучав давньою карпатською говіркою.
Спадщина бабусі Олесі виявилася чимось більшим.