«та й таке, Марисю… Після правди»

Марисю завжди вміла жити з формулою «та й таке».

Але одного вечора на столі з’являються документи, чай остигає, а правда більше не хоче мовчати.

Родинні секрети, чужі домовленості й ім’я, яке не мало б бути в паперах, змушують Марисю вперше не відступити.

Це історія про момент, коли мовчання перестає бути виходом, а рішення — неминуче.

Продовження цієї історії вже написане.