17 871
Історія, яка написана (не) нами. Частина Перша. 18+
Повний текст ·
157 стор.
Анотація до книги "Історія, яка написана (не) нами. Частина Перша."
Вона живе поруч із владою й давно знає її справжнє обличчя. Не красиве: холодне, цинічне, таке, що ламає мовчки. У її домі рішення приймають не серцем, а впливом, і кожен крок контролюється сильнішими.
Він — Олівер Арден. Чоловік, який не просить дозволу. Він сам визначає межі, сам карає, сам вирішує, кому жити спокійно, а кому — ні. Його влада не в посадах, а в страху й точності удару.
Їхній зв'язок виникає через текст. Він читає її і впізнає рівну собі. І тоді влада перестає бути фоном. Вона стає пристрастю, небезпекою і грою, де переможець може втратити все.
Він — Олівер Арден. Чоловік, який не просить дозволу. Він сам визначає межі, сам карає, сам вирішує, кому жити спокійно, а кому — ні. Його влада не в посадах, а в страху й точності удару.
Їхній зв'язок виникає через текст. Він читає її і впізнає рівну собі. І тоді влада перестає бути фоном. Вона стає пристрастю, небезпекою і грою, де переможець може втратити все.
“Вони різні, як два полюси, що ніколи не зійдуться, але не цього разу! Він легко перетинає межі закону. Вона - ховає свій біль. Й обидва шукають свою мрію. Які межі доведеться перетнути їм обом, щоб знайти? ”
Зміст книги: 88 глав
311 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаємо вас, дорогі читачі!✨️
Нам буде дуже тепло і радісно читати ваші коментарі та думки — для нас це справді важливо й надихає рухатися далі, писати ще і вкладати в історію всю душу.
Щиро дякуємо кожному, хто читає, підтримує і ділиться своїми враженнями.❤️
5,10 - 5,13.
Йоли пали! Такий вечір мав би бути: легко-еротичний, на самоті з рукою...
Ні, блін! Спершу а-ля-дружбан нерви полоскотав своїми сицилійцями, а потім Манда повернулася! Ну, ладно, повернулася! Так не могла тихенько піти в свій душ і чоловіку не завадити???
Але, здається зірка засіяла, а зверху десь там, змилувалися – він Її знайшов!
Вра!!!
Маргарита Сухина, ❤️☺️❤️
Розділ 5.11! Думала опису цієї сцени не буде, та й сама б я не наважилася цього написати...))) Але відверто, як думки, так і вчинки героя. Цим книга і купує увагу)
Белла Ісфрелла, Цю сцену хотілося зробити чесною, без прикрас... такою, як сам Олівер.))))
Справді, важко зрозуміти ці «дружні» стосунки Френка та Олівера. І чому друга так цікавлять стосунки Олівера з його дружиною? Він у неї закоханий?
Белла Ісфрелла, Так, у їхніх «дружніх» стосунках справді не все так просто. Френк добре знає Олівера, але водночас занадто часто переходить межу... то з цікавості, то з власних мотивів.))) Чи є там щось більше, дізнаєтеся трохи далі.)))
Вітаю Нас Леді Маргарита з першою 1000 переглядів)))
Белла Ісфрелла, ДЯКУЄМО ВАМ ПАНІ))))
Вітаємо вас, дорогі читачі!✨️
Нам буде дуже тепло і радісно читати ваші коментарі та думки — для нас це справді важливо й надихає рухатися далі, писати ще і вкладати в історію всю душу.
Щиро дякуємо кожному, хто читає, підтримує і ділиться своїми враженнями.❤️
Коментар видалено
Вашу книгу можна розбирати на цитати❣️
Адріан Анжелворд, Щиро дякую ❤️❤️❤️
Мені надзвичайно приємно ☺️
Ви тут не знайдете описів природи чи довгих вступів. Лише тверда філософія головного героя: «Погані вчинки повинні каратися поганими вчинками». З нетерпінням уже чекаю, як у цей його світ увірветься Міра!
Белла Ісфрелла, Так Шановна Пані! Для Олівера дуже природньо стало, відповідати злом на зло! А знаєте чому? Тому, що з малку знав, що "поганий" вчинок це інструмент ! Це просто брудний інструмент, для благої цілі!!! Ще раз Вам Дякуємо за те, що читаєте!
Чесно кажучи, я не очікувала такої напруженої та дикої сцени ініціації в тій малолітній секті. Виникла неабияка напруга й очікування: чи зробить це Олівер, чи ні? Одна справа, коли це інші люди, та зовсім інша — коли залучені тварини. Я так хвилювалася, як він вчинить, але Олівер зробив те, що мав. Я б теж не витримала і, можливо, вчинила б так само. Його почуття в той момент мені цілком зрозумілі. Цей епізод — яскравий приклад того, як людина, яка потенційно несе добро та світло, переходить на бік пітьми, аби лише врятувати чиєсь життя. Головна ідея сцени: стати більшим чудовиськом, ніж ті потвори, що тебе оточують, щоб саме вони тебе боялися. Справді сильна сцена!!!
Белла Ісфрелла, Ви Пані настільки глибоко відчуваєте На з Леді Маргаритою твір, що ми не можемо стримати Нашу радість. Перечитуємо їх раз за разом. Це надзвичайно зворушливо, що Наша творчість прийшлась до смаку, та ще іншому Талановитому Автору. Нам Сердечно Приємно від Ваших глибоких коментарів. І дійсно насправді у Олівера не було іншого вибору...Дитина, чи дорослий, у людини завжди є вибір. Вибір того, що може зробити навколо краще. Але ціна звісно у цього вибору є! І от тоді люди вже порівнюють чи варта ціна такого вчинку. Саме це і є основою філософії кожного антигероя- вони не порівнюють. Вони приймають вибір, наскільки б жахливим він не був, або скільки б він їм не коштував. Так вони стають монстрами! Але! Монстрами для інших монстрів!!! І дійсно Олівер безжальне створіння! Але він не кривдить, не падає низько, творить, вірить у Справжнє Кохання, якби по дитячому це не було. І при цьому він абсолютно не чутливий до болю того кого вважає винним. Олівер чудовисько..Але з живими серцем та душею..Такий Дивний контраст темряви та світла...
Ну нарешті Олівер побачив ту яку хотів)
Леді АІ, Гадаю Леді АІ Любов потрібна усім, настільки, наскіли потрібна вода людині, яка заблукала в пустелі)))
ВАУ, перша хтива сцена))) Адріане, ти писав сам?))))
Леді АІ, Ну...Леді Аі...так) Допомогали...та будуть .."допомогати")(один смайлик янголятки+ три смайли чортенятки+ одна квітка)
Міра була пристрасною у своїх захопленнях, але водночас дещо вразливою. Самотність була її постійною супутницею, навіть коли її оточував натовп. Вона мала комфортне, налагоджене життя, але позбавлене розуміння. З безліччю пристрастей у душі та внутрішніх поривів, вона залишалася лише частиною чужого світу, який не хотів бачити в ній нічого більшого, ніж жінку, що мала задовольняти чиїсь потреби. Її боротьба була лише для неї, прихована у світі, якого ніхто не мав побачити. А у сценарії життя її чоловіка Ірвінга, якому вона віддала свої десять років, вона була наче тінь. І звідси виникає багато питань: як світ цієї жінки може перетнутись з таким неоднозначним світом Олівера?
Белла Ісфрелла, А от щодо Міри...Розумієте Пані. тут ситуація така, що Ця Прекрасна дівчина більшу частину свого життя стикалась саме з мороком, який випромінюють люди. І весь цей час вона боролася з ним самотужки. Іноді пориначи у оманливі мрії, що все ж таки щастя поряд..але раз за разом життя нагадувала їй, що мрії на жаль ніяк не можуть вплинути на похмуру реальність життя. Лише чисте, непочне світло її Таланту не давало зовсім Мороку поглинути її та остаточно розчаруватися...Перетворитись її душі на темряву, страшну за саму темну ніч. Але життя подарувало їй маленьку Путеводну ЗІрочку, заради якої вона піти на все...Навіть запечатати назавжди все Світле та По-Небесному чисте, що ще залишилось в ній...Саме тому Доля вирішила, що Вона повинна була зустрітись за таким божевільним, як Олівер, якому начхати на устої та порядки світу. Йому головне лише одне Вберегти ЇЇ Сяйво.Вони мусили зустрітись, щоб врятувати один одного. Він - ЇЇ Сяйво, Вона - від безодні божевілля...Не зважаючи скільки болю вони відчуюють при цьому, вони залишаться своєму потягу один до одного
Зворушлива відвертість, що здатна розкритись лише в кількох кинутих фразах, одразу занурює читача у бачення та сприйняття світу головним героєм Олівером. На тлі зухвалого й безжального світу, до якого він, здається, бездоганно пристосувався, несподівано можна побачити, мов світло сонця, ідеали Олівера. І хоча він демонструє деяку товстошкірість у зіткненні з іншими героями, його незламні принципи залишаються непорушними — як у справах, так і пріоритети в стосунках. Неймовірно захопливо поринати у внутрішній світ такого всебічно щирого героя, що постає перед нами без жодних прикрас, відверто і цілісно. Кожна глава затягує, читається на одному диханні. Це справжнє задоволення!
Белла Ісфрелла, Розумієте, Пані Белла у чому річ. З дитинства Олівер зрозумів, що межа поганий, добрий, або не має тільки поганих, чи тільки добрих дуже така собі не чітка, та може зміщуватись. А от чіткий розподіл між тими,хто чинить мерзотні вчинки, і тими над ким вчинки робляться залишається майже не рухомую! Він не сам прилаштувався у цьому недосконалому світі! Він просто кинув його собі під ноги та байдуже йде по його уламках, незважаючи на оточуючі спокуси! Він знає, що його світогляд та філософія набагато вище ніж будь які інші! Ну божевільний одним словом)))
Ох, ці фразочки Олівера! І такі нахабні, але ж які влучні! Одразу розумієш: характер у нього не з солодких.
Адріан Анжелворд, ❤️❤️❤️
Почала читати — і вже не можу відірватися! Є такі моменти, що дуже близькі саме авторам. І багато емоцій, які зазвичай тримають у собі, але не героїня книги. Текст дуже професійний та послідовний. Читаю далі))
Белла Ісфрелла, О, який теплий відгук!❤️
Дуже приємно, що ви це відчули. Саме авторські емоції ми й хотіли показати без прикрас.))) Ми ж, здається, всі трохи такі: пишемо, щоб не вибухнути всередині.))
Дякую, що читаєте далі — це найкраще, що може почути автор.✨️
5.6-7
Навіть уявити важко що ввн тлді відчув. І разом з тим "БеЗладом" я на боці Його.
Маргарита Сухина, Чекаю проди❤️
По завершенні прочитаного можу сказати тільки одне: "таке життя, хлопці! Вас попереджали."
Маргарита Сухина, ❤️✍️❤️
Цікава і захоплива книга! В кожного героя своя життєва історія, так і хочеться більше про них дізнатися! Вже чекаю на розділ де Олівер залишиться сам удома!!!
Вікторія), Дякуємо Вам Пані Вікторія!!!! Ми безмежно вдячні Вам, за те, що прочитали розділи Нашої книги, та відчули їх пульс))) Найвища винагорода для кожного автора і для нас з Леді Маргаритою, це зацікавленість читача))) Гадаю, якщо до цього моменту Вам було цікаво, то далі Ви тим більше не будите розчаровані))) Дякуємо Вам і за підтримку і за інтерес до Нашого Твору)))
А прикольна історія у Олівера!)))
Такий собі підлітковий героїзм)))))
Тая Бровська, ....Так і є))))
Це не добре, коли людина піддається впливу, але наслідки цьому є безглузді настанови батьків чи впливових дорослих, авторитета: "треба слухатися! Слухай що тобі кажуть рідні"... і т.д....
Адріан Анжелворд, Теж правильно.
Її психологічний портрет залишає місце сумнівам – чи дійсно безневинна? І породжує безліч "чого" та "чому".
Гарні повні описи дозволяють змалювати в уяві чітку картину всіх подій. Це класно.
І повернуся до "драми" - сприймається легше, ніж очікувала. Є моменти, коли горлечко таки стискає, але зайвої напруги Я не відчуваю. Поки що)
Читаю далі...
Маргарита Сухина, ☺️❤️✍️❤️
5.2
З відповіддю Олівера згодна на всі 100%
Тая Бровська, Звісно, Пані))) Я Теж ПОВНІСТЮ згоден з Олівером))))
5
Хм...
Дилетант чи аферист?..
Але цікавість до самого себе перемогла і рішенням ознайомитися з "демоном" принесло свій результат: тепер він знає хто він..?)
Тая Бровська, Ні те ні інше))) Олівер просто.. божевільний, але божевільний у позитивному напрямку)))
5.9. Не знаю, як пояснити… страшно, але кайфово))) Олівер справжній звір (смайл, який сміється)
Вита Владимировна, ( п'ять усміхнених смайлів) Ой Пані Віта))) Я теж зараз посміявся))) Саме цікаве, що Олівер, сам себе звіром не вважає))) Абсолютно "глухим" до болю та страждань біомотлоху, який вважає себе людиною Олівер дійсно таким і є) А от сам себе, як не парадоксально, хоч і прийняв, що хворенький трішки, але вважає , що в першу чергу він письменник!!! І чуйна і дуже емоційно вразлива людина))) ( усміхнений смайл). Вся філософія дій та вчинків Олівера криється якраз у тому вислові, який він промовив наляканому батьку пораненого сина! Для мерзоти він безжальний, а для інших наче бойцовский пес перед господарем...Особливо для Тої Єдиної Обраної Долею)))))
5.8. Це так у стилі Олівера, спокійно планувати (зламати палець) і водночас турбуватися, чи правильно він виставить роман на платформі ))))
Вита Владимировна, (знову три широко усміхнених смайла) Ну а, що Пані Віта, тут сказати?))) Ну Твір то важливіший за біомотлох))) А зламаний палець, ну це, те саме для Олівера, що поміркувати як краще розмістити сміття у сміттєвому пакеті, щоб воно своїм смородом чи "гострими кутами" не заважало життю нормальних людей)))) А Твір це дійсно важливо!
Не знаю, чи я готова прийняти все, що тут сталося, але не можу заперечити... написано сильно. Відчуття, ніби сама побувала в тому підвалі(((
Вита Владимировна, І у реальному житті "прототип" Олівера так само випустив на волю біднесеньких!
5.5. Може, я занадто приземлена, але мені важко повірити в цю історію, яку розповів Олівер )))Та все одно сцена сильна, викликає суперечливі емоції)
Вита Владимировна, Повірте...Пані Віта. Історія Олівера може викликати, ще більше суперечливі емоції, якби Ви почули оригінал, з якого ця історія була взята))) Але сам зміст цієї історії був переданий саме так як хотілося, навіть зі змінами))) Олівер... бачите з дитинства все полюбляв перевіряти власноруч. Спитали в нього, гарна чи ні?;Ну от як можно точно відповісти не перевіривши ? Ну от він і перевірив)))
5.4. Я не витримала і засміялася вголос))))
Таке враження, ніби сцена з жахів різко перетворилася на підліткову комедію))))
Вита Владимировна, (три смайлика з широкими посмішками ) Ой, Пані Віта Ви будите ще раз сміятися, бо ті історії теж взяті з реального життя))) Може трішки змінені, зовсім трішки ( саме історія Олівера трішки, історія другого хлопця така сама як і у реальному житті була). І так все і замислювалось, щоб зняти напругу, перед дійсним жахом!
5.2. Момент, коли він у протигазі заходить у притон. Це виглядає як кадр із фільму)) Олівер спокійний і страшний))
І ще коли показує відео батькові, очікуючи вдячності, а отримує страх... ((( Людина мститься (за добро), а в результаті залишається сама зі своєю жорстокістю(((
Вита Владимировна, А ось Цей момент, Пані Віта взагалі є ключовим у схиблений психології Олівера! Розумієте, чому він спокійний такий? Він не налаштовує себе навіть. Він просто ЗНАЄ, що шкіряні мішки з м'ясом та кістками, які віддалено схожі на людей є просто біосміттям.Ну а як сміття може сприйматись як загроза ? Він просто навів порядок на сміттєзвалищі)))) Ось і все))) А от момент , того ,що батько не сприйняв його зусиль, а лише зрозумів с жахом, що Олівер є чудовисько, страшніше за бандитів.. Це дійсно було боляче. Особливо з урахуванням того, що сам Олівер був ще молодим і емоційно вразливим( сумний смайлик зі сльозою)
5.1. Сцена з батьком — просто мурахи по шкірі...
Вита Владимировна, Так Пані Віта..Я коли писав цю сцену у самого мокрі очі були. Тримати на своїх руках поранеого сина, і у відчаї благати покарання покидьків, не знаючи чи виживе рідне дитя... Але...Те, що поряд може опинитись настільки...божевільна людина, що в одиночку погодитися покарати тих мерзотників....Гадаю батько погодився на ту пропозицію вважаючи її більше як прояв співчуття. Він в той момент розпачу не розумів, що Всесвіт почув його чисто сердечне бажання помсти...і послав йому Олівера ( здивований смайлик)
Ще сподобався цей внутрішній поворот, коли він нарешті визнає себе (хворим покидьком), і йому стає легше. Це такий парадокс, але дуже людський.
Вита Владимировна, Оце ж я же ж Ви все-таки все глибоко відчуваєте))) Боже, Пані Віта))) Це саме те , що і планувалося! Саме через сприйняття самого себе, своєї суті , якою б вона не була, темною, вогняною чи божевільною або разом і проявляється людяність!!! Інколи когось іншого набагато легше сприйняти з усіма його темними сторонами ніж самого себе))) А він зміг, і тим самим якраз і приборкав ...ну майже приборкав ненажерливу темряву всередині себе))) Дякуємо,що відчули це так тонко Пані Віта))))
Кодекс Олівера трохи викривлений, але справедливий у його власному світі. І це, мабуть, найцікавіше бачити, як людина приймає свою темряву, але не дає їй повністю себе з’їсти))
Вита Владимировна, Вітаю Вас Пані Віта))) Як же ж приємно, що Ви продовжили перегляд Нашого з Леді Маргаритою Твору( три смайли усміхненого янголятка+ три смайли квітки). І ще ну так ж приємно, що Ви не просто читайте, а саме відчуваєте на емоційно глибинному рівні))) Так...Оле..Олівер не дозволяє повністю темряві поглинути його сутність саме через цей викривлений моральний компас, бо розуміє, що перетвориться сам на одну з тих потвор, яких він карає))) І саме приємне і мені і Леді Маргариті, то що Ви це і відчули і зрозуміли))) ( смайл квітки)
Ого!!! Адріане, це геть не схоже на те що ти писав спочатку) Дуже неочікувана розповідь) Та мені дуже подобається!))) Цікавий цей персонаж Олівер) І є там один такий момент.....))) дуже знайомий...))) під кінець))) дуже той момент нагадує мені твою ситуацію))) Класно ти обіграв це в книзі))) Надіюсь ти зрозумів про який саме момент я кажу ;-)
Леді АІ, Так! Трішки не схоже на те, що зазвичай пишу) Але...Це тільки на перший погляд, бо божевілля яке присутнє у моїх творах стиснулось у межі тіла одного Олівера))) Ось у цому і є Наш з Маргаритою секрет і контраст: Вона - витриманість та реалістично-похмура логічна виваженість, я - вибух емоційного полумья, яке вкриває собою будьякі логічні доводи)) Ця книга, це поєднання пронакаючої в найглибші кутки душі темряви реальності та всеспалючого вогню божевільної флософії, що поглинає та спалює навть самих страшних "демонів"))) А щодо...моменту)) Ну завуальований там є один( і це не бійка с темношкірими хуліганами)))...Так, обіграв той момент, щоб він мав літературний вигляд, а не такий який він мав у реальності - обурлевий і гидкий)))
4.2
До таких чоловіків у мене виникає купа питань, а до жінок – взагалі їх без ліч.
Я спостерігаю історію двох різних сімей, які без драми жити не вміють? Чи не хочуть?
Не знаю, чи в реальному житті такі стосунки існують, та психологічний портрет головної героїні мені відчутно зрозумілий.
Тая Бровська, Звісно Пані Тая, у реальному житті таке існує. Точніше і не таке існує. Питання є завжди, але однозначних відповідей, як в книжках , чи фільмах не має...До майже кожної людини реальне життя з часом формує свої питання без відповідей... Звісно ж "сім'ї" не хочуть драми, але нажаль саме існування цих "сімей" є само по собі драмою..
4.1
Вона настільки зламана і Він настільки цим користується!?.
Ось де 'владний бос і підлегла'...
Тая Бровська, Так користується... В своїй уяві) Де він майже Бог, а всі навколо підкорені і зломлені)
4
О, як я Її розумію – душа і мозок прагне листка паперу й олівця, а тут раптовий голос голодного... І це о 6:00 ранку!
Я б гавкнула!
Тая Бровська, Вітаємо, Пані) Згоден...Коли на самого себе і так залишиться малий проміжок часу і той забирають...Це дуже важко витримати.Але Міра дівчина сильна. І вона знає, де стримуватись, аде ні...
Боже, шо він дивиться!??))
Тая Бровська, Звісно) З Тою самою)
Де б мені такого Олівера знайти? Тут 70фантиків тратиш і думаєш, ой а чи не забагато для однієї кави, а там 7000 і знову "дай"?)))
Тая Бровська, Ну Божевільний, але дещо розуміє) І як гроші заробляти) І дім який хоче...і жінку теж)
А цікавий у Вас Олівер – тут книги пише, а тут... Ну, не буду спойлерити)
Тая Бровська, Як би так вірно сказати) Божевілля не знає меж)
Жорстоко обійшлося з дівчинкою життя, судячи з казки.
Тая Бровська, На жаль, так буває.)))
Розділ 3: Такий смішний момент був, коли він з жінкою говорив))) А ще з тим другом і «аморфною любов’ю» — просто топ)))))
Маргарита Сухина, Дякую Вам Леді Маргарита) Сподівався, що Вам в першу чергу сподобається тест для Нашої спільної книги)
Розділ 2: Дуже моторошно було читати момент про принцесу. І одразу зрозуміло, що автор хотів передати не просто казку. Якщо подивитися на це трохи інакше, то аж боляче стає…
Вита Владимировна, Саме так Пані Віта! Як же Чудово, що Ви відчули саме те, що Ми з Леді Маргаритою бажали передати цією "казкою" . Саме для того "казки" існують, щоб сховати той біль та жах реальних подій, та передати його, не ховаючи нічого але при цьому і не розповідаючи. Ми дякуємо Вам за те, що Ви настільки чуйна людина і настільки глибоко все це відчули! Відчути та зрозуміли саме те, що Ми з Маргаритою бажали донести!
Саме місце з коментарем , який відрізнявся від усіх інших , дуже зачепило . Наче саме він став поштовхом, з якого все змінилось. Дуже сподобалося , як це передано!
Вита Владимировна, Це Дуже Приємно Нам бачити такий емпатійно глибокий відгук. Ви навіть не уявляєте наскільки сильним та рушійним творчим імпульсом для Нас з Маргаритою є такі коментарі. Дякуємо Вам, що Наша історія торкнулася Вас!)))
Розділ 4: Мене дуже зворушив момент, де видно, як Міра любить свою доню. Коли вона зайшла до неї в кімнату, лягла поряд, а дівчинка обійняла її — це було так тепло і ніжно. Я сама мама, і для мене такі сцени завжди особливі.
Ще сподобався епізод з поліцією, де вона взяла доню до себе, щоб та була поруч. Дуже гарно показано її турботу і любов. А ім’я доньки взагалі окрема історія... Коли прочитала вперше, то навіть трохи здивувалася й схвилювалася, бо воно для мене особливе. Дуже класна частина)))
Вита Владимировна, Вітаємо, Вас Пані Віта) Нам ДУЖЕ приємно, за такий шикарный, емоційний та змістовний відгук. Він спонукає нас творити з ще більшою віддачею! Сподіваємось,що Ми і надалі будемо викликати у Вас такі Чудові емоції, а Ви будите радувати Нас такими Чудовими коментарями))) Ще раз щиро Вам Дякуємо,Пані)))
Коментар видалено
Але чому заблокована?
Натка, Вітаємо вас. Модератори перевіряють книгу на відповідність правилам публікаціі. Як тільки перевіка завершится книга знову з'явиться у вільному доспупі) Нам дуже приємно, що ви хвилюєтесь за долю нашої книги)
Вітаю з новинкою!
Стейсі Мур, Дякуємо Вам, Пані) Нам дуже приємно, що Ви підтримали нас)
Вітаю із новинкою. Початок інтригуючий))
Натка, Щиро дякуємо! Ваші слова для нас дуже цінні.❤️
Вітаю з новинкою) Успіху книзі)
Юлія Богута, Дякуємо щиро! І вам бажаємо тільки успіхів та натхнення.❤️
Мої вітання
Адріан Анжелворд, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати