Сталь і смак полину

У шістнадцять років світ Юрка пахнув книжковим пилом і спокійними вечорами з родиною. Але один постріл змінив усе. Батьків забрала земля, сестру — невідомість, а його самого — вантажний вагон, що прямував до німецького табору. Там, посеред холодного заліза та людської жорстокості, Юрко навчився головному: не вірити нікому і ховати сльози так глибоко, щоб вони перетворилися на лід.
Його втеча здавалася божевіллям — босоніж через розпечений липневий ліс, з надією, що десь там, за горизонтом, ще існує життя. Коли сили покинули його, доля звела його з тим, хто мав би бути ворогом або просто суворим командиром. Старший, мовчазний військовий, у якому сталева витримка поєднується з несподіваною м’якістю, стає для Юрка не просто порятунком, а живим щитом.
Це історія про шлях через пекло війни.