176
“Душа”
Анотація до книги "Шепіт моря "
У похмурому прибережному містечку живе Аріель — юна дівчина, що вижила після трагедії шторму, який забрав життя її родини. Вона вірить, що є русалкою, і чує шепіт моря — голоси батьків і сестер, що кличуть її повернутися додому. Місцеві намагаються врятувати її від галюцинацій і саморуйнівної віри, а хлопець Ангус, який її кохає, намагається тримати її поруч, але його любов перетворюється на агресію.
Коли тиск суспільства і внутрішня боротьба досягають межі, Аріель робить остаточний вибір — залишити світ людей і зануритися у безодню моря, шукаючи звільнення і спокій. «Шепіт моря» — це історія про втрату, ідентичність і ціну свободи.
Коли тиск суспільства і внутрішня боротьба досягають межі, Аріель робить остаточний вибір — залишити світ людей і зануритися у безодню моря, шукаючи звільнення і спокій. «Шепіт моря» — це історія про втрату, ідентичність і ціну свободи.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе не просто драма — це пісня болю, написана хвилями.
Аріель — як зламане крило чайки: усі тягнуть до берега, а вона хоче — назад у шторм.
Усю книгу тримаєш дихання, бо не знаєш, це справді магія чи просто її душа рятується вигадкою.
Любов Ангуса — така реальна, аж страшно. Бо коли кохання стає пасткою, кому ти більше співчуваєш — тому, хто тоне, чи тому, хто тягне вниз?
Книга залишає після себе солоний присмак і питання:
а якщо море — це не кінець, а дім?
Містично, трагічно, боляче — і неймовірно красиво.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати