Село, якого немає

Анфіса просто пішла до лісу й заблукала.
Вона не шукала пригод, та натомість знайшла дещо значно страшніше — покинуте село, якого немає на жодній карті.
Порожні будинки. Дивні істоти, схожі на вимерлих птахозаврів і динозаврів. І голос жінки, що звучить просто в голові.
Село не відпускає чужинців. Стежки ведуть по колу, реальність спотворюється, а невидимий вплив повільно проникає у свідомість. Та Анфісі вдається втекти.
Принаймні, так їй здається.
Бо після тієї ночі її переслідують моторошні сни, дивні шепоти й фотографії, на яких з’являється те, чого не мало бути.
І стара відьма з порожнього села знає:
Анфіса ще повернеться.