Почуття на межі

Минуло багато років. Марина повернулася у Київ.
Вона пам'ятала все, що довелося залишити: рідний дім, вулиці рідного міста, друзів, які не змогли поїхати за кордон, тихі вечори, сім'ю, батьків...
Все це було до одного ранку, коли тиші не стало, адже прийшла війна. І більше нічого вже не буде, як раніше. Вона пам'ятала, як здригнулася і заплакала маленька донечка Софійка того ранку:
-Матусю, що сталося? Мені страшно!
-Сонечко, мені також страшно, але я все зроблю, щоб ми були у безпеці. Присягаюся, рідна! Не бійся, люба.
Марина ще пам'ятала, як пригорнула свою єдину дитину і ладна була весь світ перевернути, аби не бачити сліз малечі.
І ось зараз вони повернулися з Європи, адже дуже скучили за сім'єю і друзями, шалено хотіли побачити коханого тата і чоловіка, який захищає Батьківщину