РОЗДІЛ 10

ВЛАД

Щоразу з нетерпінням очікую зустрічі з Мариною. Вони такі нечасті нажаль, бо дівчина постійно зайнята, а просто дзвінків мені не досить. Хочеться тактильного контакту. 

Тому я прийшов раніше, бо вже несила було чекати.

Білі троянди, які я приніс, стали заважати і були відкинуті у бік. Я раптом зрозумів, що сьогодні ми маємо бути разом не просто так, наче підлітки, а як дорослі люди зі своїми потребами і бажаннями.

З такими думками я рішуче обійняв свою красуню і дуже сподівався на її відповідь, що вона відгукнеться на мій поцілунок. Яким же було моє здивування, коли саме так і сталося, як я давно мріяв. Дівчина торкнулася губами моїх губ, провела по них язиком і я відчув, як вона тремтить, пригортається до мене. На мить навіть здалося, що ми вже нікуди не підемо, а залишимося дома, аби продовжити це шаленство. Якщо чесно, то я б не проти залишится та я не можу так вчинити з дівчиною. Вона так чекала цього дня, що я не міг просто її підвести.

Тому я зробив зусилля і зупинив поцілунок:

- Маленька, я радий, що ти така чуттєва і відгукнулася на мої ласки, але ж ми планували сьогодні вечерю, - сказав я.

- Так, я готувалася і чекала нашого побачення сьогодні. Вже дуже хочу, щоб ми стали ближче, як хлопець і дівчина. Розумієш, про що я? 

- Звісно, Маринко, розумію,-  посміхнувся я у відповідь але чи ти впевнена що ти готова до цього можливо хочеш щоб ми залишилися дома на одинці

- Ну мабуть ще я наразі не готова залишитися дома. Давай спочатку сходимо порозважаємося а потім,- лукаво підморгнула мені дівчина.

- Ну тоді збирайся і підемо, - відповів я

- Зачекай, я поставлю ці чудові квіти у воду! Які вони красиві! Дякую тобі,-  обійняла мене дівчина і знову поцілувала. Тепер уже в щоку, - Я така щаслива що ми разом нарешті!

З цими словами Ми вийшли на вулицю і попрямували до мого автомобіля.

Я відкрив двері Марині і запросив її сісти в машину.

Дівчина сіла на пасажирське сидіння, я також зайняв своє місце і ми рушили до ресторану.

Марина чимало розповідала дорогою, вона взагалі любить поговорити.

-Дівчата мене запрошували на святкування у новому нічному клубі, проте я відмовилася і сказала, що іду з тобою. Адже ми часто не часто бачимося, - сказала Марина. 

- А знаєш, що я думаю? Ми ще встигнемо і на святкування. Так сказати, одним махом двох зайців. Що скажеш?- запитав я дівчину.

- Вау! Ти диво, Владе! Це саме те, що я бажала. Дякую! - Марина обійняла мене і знову поцілувала. І це для мене також було знову неочікувано вже в другій дівчина за вечір дивує мене причому приємно.

- Мала ти також диво, мені дуже пощастило і я не хочу іншої дівчини, - промовив я, обійнявши дівчину.

 Із цими словами ми поїхали далі у ресторан, де вже чекав замовлений столик на двох, з шапманськім і сирною нарізкою.  Атмосфера закладу була навіть дуже інтимною, яка розташовує до романтичної вечері.

Я налив келих дівчині, а сам відмовився від алкоголю, тому що мені сьогодні вечір і ніч за кермом.

- За нас, люба, - сказав я, - дякую, що обрала мене. Ось побачиш, що я тебе не підведу, зроблю все для тебе, аби ти почувалася щасливою.

- Я рада це чути, але не обіцяй, а просто роби .

Я буду цінувати твої вчинки і дії. Але Владе, я не вибачу брехні, чесно. Я не жартую.- Сказала Марина.

- Я максимально відкритий зараз. Мені добре з тобою, начхати на інших. Я навіть думаю про можливість одруження з тобою у майбутньому. - відповів я.

- Одруження? Ти зараз серйозно?

-Як ніколи! Але я розумію, що ти навчаєшся і поки що не погодишся. 

- Це так, я ще навіть морально не готова до одруження, мені хочеться свободи, а також досягти успіху. Але ми можемо з тобою спілкувалися і пізнавати один одного краще. 

- Так, мила, давай потанцюємо. Як раз повільна мелодія. І як раз матимо змогу добре один про одного дізнатися,- посміхнувся я.

- Це ти зараз про що? Ти натякаєш на секс?

- Не без того. Ти ж сама не відмовляєшся від обіймів і поцілунків. Але не тут звісно. Лише обійми поки що.

- Звісно пішли, любий,- промовила Марина і мене, наче струмом пройняло від цих слів. Як можна таку дівчину образити? Та ні за що!

Я обійняв її за талію однією рукою, а іншу поклав на плече. У відповідь дівчина притулилася до мене і ми закружляли по невеличкому танцювальному майданчику, де окрім нас не було нікого. 

Якісь повільні мелодії змінювали одна одну, але ми навіть не звертали увагу на них, адже нам було добре і ледь не забули, що зібралися ще до дівчат у клуб. 

-Владе, ти ж пропонував ще їхати на вечірку до клубу, пам'ятаєш?- прошепотіла дівчина, коли музика стихла.

- Звісно, люба, поїхали до твоїх подруг