Розділ перший. Під землею — нове життя
Ми не знали, куди їдемо. Нам просто сказали: "Це таємна програма. Вам буде безпечно. Жити — незвично, але комфортно. І платитимуть добре."
Це було в 2021 році. Світ уже давно втратив свою передбачуваність, а ми — віру в звичні речі. В Україні щодня щось змінювалося. Тоді ще не був введений повноцінний воєнний стан, але його запах витав у повітрі — важкий, густий, мов передгрозова волога. Саме тоді наша родина — Арсен, Айна, і наші двоє дівчаток, Еліза й Ліна — опинилася серед обраних.
Нас завезли вночі, через карпатські перевали, що потопали в тумані. Високі ялини, мов мовчазні вартові, тиснулись уздовж дороги. Автобус ішов повільно, немов сам вагався, куди нас везе.
Коли ми прибули, то були вражені. Перед нами не було містечка, не було жодної будівлі