3 983
Анотація до книги "Не втрачені"
Історія про зустріч Воїна і Відьми на горі Щекавиця...
Максим повернувся звідти, звідки багато хто не повертається. Його душа і тіло поранені та змучені, його зсередини розриває на шмаття. Та випадково чоловік забрів на Щекавицю, підбурений сотнями відомих мемів. Він навіть не очікував, що зустріне тут справжнісіньку відьму. Та Відьма точно чекала саме на нього. Спершу Максим планував послати подалі цю неделікатну особу, та врешті згодився на подорож з нею... На дивовижну, чудернацьку подорож, яка змінить його життя.
Всього дві глави. Перша - трохи психологічна. Друга - трохи фантасмагорична. Та в цілому це історія про безжалісне сьогодення і зцілення душі.
Максим повернувся звідти, звідки багато хто не повертається. Його душа і тіло поранені та змучені, його зсередини розриває на шмаття. Та випадково чоловік забрів на Щекавицю, підбурений сотнями відомих мемів. Він навіть не очікував, що зустріне тут справжнісіньку відьму. Та Відьма точно чекала саме на нього. Спершу Максим планував послати подалі цю неделікатну особу, та врешті згодився на подорож з нею... На дивовижну, чудернацьку подорож, яка змінить його життя.
Всього дві глави. Перша - трохи психологічна. Друга - трохи фантасмагорична. Та в цілому це історія про безжалісне сьогодення і зцілення душі.
57 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую! Щиро. Все вчасно. На вістрі. Дякую Вам за нагадування про Віру. Ми все одно разом. Щохвилинно вдячна Воїнам. Кожного разу думаю що вже вщух той біль і ненависть, прикрило ту лаву, яка з давніх підсвідомих ключів б'є.... Що вже кригою затягнуло. Перетворилось на камінь. Але ні. Щоразу розриває зсередини лють! Вибух дрона. Діти, що чемно йдуть в укриття з абсолютно спокійними рухами і... такими по дорослому мудрими очима. Діти за кордоном, батьки що плетуть сітки, люди що донатять, роблять дрони... І живуть своє життя. Запобіжник до вибуху? Не знаю в кого який... Я, якщо встигаю, боюсь зробити боляче іншим. Навіть коли ми здається всі вже одна суцільна біль. Мене тримає Віра. Тому дякую ще раз вам.
ольга шевченко, Як я Вас розумію... Дякую за такий емоційний і щирий коментар. Обіймаю Вас))
Я все ж не змогла прочитати, щоб не заплакати бо скільки горя несе ця війна, що іноді здається немає йому ліку!!! А віра та надія, наша незгасає і тому я вірю, що кожен себе згадає, прийме і зрозуміє що я то і є Україна!!! І тоді прийде мир на нашу змучену землю!!!
Наталия Качанова, Саме так! Дякую за коментар))
Дякую. Сиджу і витираю сльози з соплями. Скільки тих скалічених душ поміж нас? Ще гірше, коли вони топлять свої проблеми алкоголем.
Марія Люта, Так..
Сильно. До сліз.
tatiana dumenko, Дякую!
Боже бережи Украіну!
Любов Козлова, І наших Захисників!
Дякую
Тетяна Сидорук, ♥♥♥
Це неймовірна історія,яка дає надію і зміцнює віру. Дякую! Натхнення Вам і перемоги всім нам!
Надія Бодасюк, Дякую! Якнайшвидшої Перемоги!
До сліз...
Так проникливо написано. І бракує слів, щоб описати свої емоції...
Дякую.
Алла Касап, Дякую! Тримаймось!
Дякую! До сліз.
Liliia, ♥♥♥
дякую.
Любовь Овдиенко, Дякую і вам ♥
Будьласка, пишіть ще!!!!
Ольга Коротина, Щиро дякую! Зараз якраз у мене "дозріває" ще одне оповідання, сподіваюсь, скоро його опублікую)
Дякую Вам!!!!
Я, чомусь, не люблю коротких історій. Не розумію я їх! Чи то емоцій мало чи то дуже багато місця для фантазії, хз. Цю історію вирішила прочитали виключно з поваги до автора, бо її решта творінь мені дуже сподобались. Ох, скільки ж всього я відчула за 10 хвилин читання, що не передати... Розревілась, як ненормальна. Дуже і дуже болюча тема, з власними тригерами і флешбеками. Багато думок виникло після читання і якийсь хаос в голові від емоцій. Але хай пробачить мене Ремарк, ми не "втрачене покоління". Ми - нове покоління і сильне, хоча й трохи кульгаве, але поборемо!
Руслана Андрощук, Так, поборемо! Обов'язково! Дякую)
Тримаймося! Сильно написано, і такий емоційний твір... Зважаючи на те, яка в нас нині зима, повністю фантастикою не здається.
Наталія Девятко (Natalia Devyatko)
Марія Люта, Віримо!
Плачу, а як не плакати. Дуже гарно написано. Боляче читати, може коли війна закінчиться стане легше. Хоча наврядчи стане. Лише наші внуки чи правнуки зможуть дивитися і жити по іншому. Ми ж травмовані душі. Ми просто маємо триматись і закінчити, закінчити цю війну. Не пустити зло далі, гуляти по планеті.
Тетяна Іванова, Дякую! Тримаймось!
ДЯКУЮ
Наталья Таболина, І вам дякую!
Дякую, неймовірний твір. Вірю, що всі наші сили зараз піднялись. Мотанка на обкладинці красуня. І вона все згадає і буде дивитись в майбутнє.
Елена Пластун, Так, неодмінно! Дякую!
Дякую. Зачепило за кожну нитку душі. Потужний твір.
Олена Дейнеко, Повністю з вами погоджуюсь. Дуже цікава та прониклива історія. Авторка дуже талановита письменниця. Хочу запросити вас до своєї сторінки.. гадаю що мої історії також можуть вам сподобатися)
Дякую вам.
Зачепило.
Ольга Гринюк, Дякую!
Душа не на місці, щось коїться з нею... Перечитала двічі, все не можу заспокоїтись... Момент з батарейками, і завершення - це щось, у саме серце! І назва дуже влучна. Дякую! Перемоги нам скорішої, нехай усі наші воїни повертаються додому!
Mariya N, Дякую, тримаймось!
Це так по живому! І з Ремарком та сама історія, боюсь читати, бо зараз те, що він описуав, відбувається навколо. Тримаймось!
Даша Швець, Щиро дякую!
Дякую вам....
Mariana Mahas, І вам дякую!
Я просто ридала.... Це так сильно! Читала інші ваші книги і думала, що це легке жартівливе оповідання, але воно пройняло до самого серця, по живому! Перемоги нам і нехай усі наші воїни повертаються додому!
Лина Гук, Дякую! День, коли захисники - та й не тільки вони, всі українці - повернуться додому буде, певно, найщасливішим днем! Але і потім буде багато роботи.
Так варто його надрукувати.
Твір за душу бере.
Продовжуйте.
Все буде Україна
Юлия Антоненко, Дякую!
Чудове оповідання,нехай усі наші воїни повернуться додому
Валя Вістовська, Дякую! Так, це найбільше бажання. Тримаймось і чекаємо на кожного з них!
Дякую. Того року друг загинув від птрс. Якщо б прочитав цей твір, може було б інакше. Бо до дому повернувся лише фізично.
Светлана Потемкина, Неймовірно прикро, співчуваю... Нам усім потрібен мир - і на фронті, і в душах.
Дуже сподобалося!!! ?
Олена Фучила, Дякую!
Шановна,люба авторко! Ви навіть не можете уявити наскільки був потрібен людям цей Твір-,,Не втрачені"!
У кожного з тих хто не ,,там" ,а десь інде є друзі і родичі які,,там"...
І я,наприклад,не знаю як підібрати слова... Що написати? Що їм сказати?
А все що написано у вас- від душі і до душі.
Я просто переслала посилання на Твір,щоб вони знали.
І ,маємо надію, що,,після" вже скоро! Обіймаю вас і щиро дякую!
Александра Хоптынська, І вам дуже дякую і обіймаю! Тримаймось!
Дякую за твір. Він живий. І щемкий. І дуже потрібний. Всім нам.
Таля, Дякую!
дякую... дуже пройняло. І те, що нам потрібний світ шлях, а не "чийсь".
Lesia Yurchyshyn, Дякую!
Так по живому....
Катерина Оношенко, Дякую!
Мені дуже подобається!!!Дуже влучно, правдиво і скільки в нас зараз таких Максимів,яким потрібна підтримка і комусь просто відкритись.......
Людмила Лозицкая, Дякую! Дивилась інтрев'ю з Масі Найємом, він казав, що йому дуже допоміг психолог в лікарні, хоч він сам і не усвідомлював, що йому потрібна була допомога. Усі різні, у кожного свій біль. І у кожного свій шлях зцілення. Ми ж маємо їх підтримати.
Оповідання чіпляє за живе. Дуже сподобалось. Браво.
Tania, Дякую!
дякую)))) дуже наразі зараз, ви молодець)
Тетяна, Дякую!
Дякую...щиро...правдиво...сумно..дякую...
плакала...
Елена, Я в процесі написання ридала, але потім стало легше)
Сильно.
Алла Костюченко, Дякую!
Дякую . Це неймовірно, бере за душу.
Svetlana Lychak, Дуже дякую!
ДЯКУЮ!!!!!
Юля Письмак, І вам дякую)
Маріє Дякую Вам!
Ваш твір я читала давлячись слізьми.
Чесно, відкрито, правдиво... Пишіть, пишіть не зупиняйтеся
Катерина, Щиро дякую!
Як же це сильно... І боляче.
Дякую!
Наталка Черешня, Дякую!
Дякую. Водночас і ВАУ , і до сліз
Юлія, Дякую!
Голова повинна працювати, щоб сьогодення нас не подолало.Інакше не вибратись.Натхнення вам!
Оксана Казимирова, Так. Дякую!
Дякую, дуже емоційний та актуальний твір! Читалось на одному подиху. Віримо, що перемога скоро буде за нами!
Наталья Зинякова, Обов'язково буде!
Дякую!
Обов'язково збережу цей Твір в бібліотеці ! Спочатку було нерозуміння: чому ж "неформат " ? Чесно ,щиро , життєво, нефальшиво . Час розкидати каміння ,час збирати каміння . . . Надіюсь , Всевишній озвучить результати аудиту,і кожному по заслузі... " Люди живуть так , ніби ніколи не умруть , а умирають так ,ніби не жили . (Інтерв'ю з БОГОМ)" . Невагайтесь , письменство - це Ваш талант даний Вам, і Ви його реалізовуєте . А щодо неформату - Григорій Сковорода теж вважався таким, але Його Твори, цитати живуть і житимуть в народі , бо ПРАВДА ! Найкращі побажання і Перемоги нам всим, живущим Людям. Дякую Вам !!! )))
Elf Fia, Щиро вам дякую!!!
Дуже дякую!
Татьяна, І вам дякую!
Дякую! Так зворушливо... Це ніби про всіх нас...
Даша Швець, Дякую!
Дякую, чудовий твір.
Нехай закінчеться ця клята війна і настане мир.
Galina Krivaya, Так, нічого так не хочеться, як миру. І щоб наші Воїни всі повернулися, і наші землі щоб звільнилися від цієї нечисті.
Мені сподобалось.Дякую.
Oksana Pidgorodetska, Дякую!
Дякую. Дуже сподобалося.
Наталия Ткачук, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати