-Я швидко витираю обличчя долонями й намагаюся зібрати думки докупи.
- Містере Револд...
Голос звучить хрипко після сліз, але він усе одно чує. Відривається від екрана й переводить на мене погляд.
- Я хотіла попросити вибачення і...
Слова застрягають у горлі. Відстань між нами скорочується, і я раптом шкодую, що взагалі відкрила рот.
- Проси.
Від холодної зневаги в його голосі мені хочеться провалитися крізь землю. От і весь джентльмен.