Він насупився, різко потягнувши її ближче.
— Ти думаєш, тут хтось допоможе?
— Я сама впораюся, — прошипіла вона, намагаючись вирватися.
Але перш ніж він встиг ще щось сказати, вона почула чужий голос:
— Я відпустив би її, поки ти можеш піти своїми ногами.
Стася обернулася і побачила чоловіка. Високий, з міцною фігурою, коротким темним волоссям та легкою щетиною, він стояв упевнено, трохи нахиливши голову. На ньому була проста чорна сорочка і штани, але виглядав він так, ніби знав, як долати проблеми.
- А ти хто такий? - Огризнувся її кривдник.
- Той, хто зараз виверне тобі руки разом із колінами, якщо ти не відпустиш її, - спокійно відповів чоловік, його голос звучав загрозливо тихо.