Розділ 4. Новий розділ

Відпочинок закінчився так само швидко, як і почався. Стася повернулася додому, і разом із поверненням почалася нова реальність — пошук роботи. Вона цілими днями сиділа за комп'ютером, складаючи резюме та відправляючи його до різних компаній. Складність була в тому, що в неї не було досвіду, а вакансії для юриста-початківця, особливо в міжнародному праві, зустрічалися нечасто.

Минув місяць. Щоранку починалося з перевірки пошти та легкого розчарування, коли приходила чергова відмова. Іноді вона прокручувала у голові події відпочинку. А особливо того загадкового Тимура, який буквально вирвав її з неприємностей. Чомусь його образ міцно засів у неї в голові.

"Досить про нього думати, він тобі нічого не винен", - суворо говорила вона собі, знову сідаючи за ноутбук.

Але одного разу серед ранкових листів було те, що змусило її серце забитися швидше. Одна з великих юридичних фірм відгукнулася її резюме і запросила її співбесіду.

— Та гаразд! — вигукнула вона, мало не впустивши чашку кави.

Компанія була відома своєю роботою на міжнародній арені, і це було саме те, що вона мріяла.

Підготовка

Стася нервувала. Вона переглядала свої записи, освіжала знання і думала, як справити враження. Увечері перед співбесідою вона навіть порепетирувала відповіді перед дзеркалом.

"Ти впораєшся. Ти ж розумна, впевнена, сильна", - говорила вона собі, заспокоюючи нерви.

Коли настав день співбесіди, вона одягла суворий чорний костюм, зібрала волосся в акуратний пучок і постаралася приховати своє хвилювання за широкою посмішкою.

Несподівана зустріч

Зайшовши до будівлі компанії, Стася одразу відчула серйозну атмосферу. Високі стелі, строгі лінії дизайну, і всі співробітники виглядали так, ніби щойно вийшли з журналу про бізнес.

Її проводили до конференц-зали, де за столом сиділа невелика комісія. Їх було троє: строга жінка середнього віку, хлопець із планшетом, і… Тимур.

Стася зупинилася, її серце завмерло на мить. Він сидів у центрі, у суворому сірому костюмі, впевнено відкинувшись на спинку стільця. Його карі очі з легким глузуванням зустрілися з її поглядом.

— Здрастуйте, — тихо промовила вона, зібравши всю свою волю, щоб зберегти обличчя.

— Здрастуйте, сідайте, — спокійно сказав Тимур, жестом показуючи на стілець навпроти.

Вона сіла, відчуваючи, як її долоні починають потіти.

"Дихай, Стасю, дихай. Ти впораєшся", - подумала вона, намагаючись не дивитися в його бік.

Співбесіда

Перше питання поставив молодик, перевіряючи її базові знання. Стася впевнено відповідала, незважаючи на внутрішнє хвилювання. Потім заговорила жінка, питаючи про її навички та підхід до роботи.

Але найбільше її збентежило питання від Тимура:

— А як ви, не маючи досвіду, плануєте впоратися із завданнями міжнародного рівня?

Стася затримала подих, розуміючи, що то був виклик. Вона подивилася прямо на нього.

— У мене немає досвіду, але є знання та вміння швидко вчитися. А ще я не боюсь складних ситуацій. Якщо ви візьмете мене, я доведу, що можу впоратися з будь-якою справою.

Тимур трохи підняв брову, а потім посміхнувся, ніби нагадуючи їй тієї ночі біля басейну.

- Впевнено. Продовжуйте, — сказав він, відкидаючись на спинку стільця.

Запитання тривали. Попри початкове замішання Стася швидко повернула контроль над ситуацією. Її впевнені відповіді, дотепні зауваження та глибоке знання законів справили враження на комісію.

Коли вона закінчила, жінка із планшетом навіть усміхнулася.

- Дякую, Анастасія. Ми обговоримо ваше резюме та зв'яжемося з вами найближчим часом.

Стася підвелася, дивлячись на Тимура. Його погляд був вивчаючим, але він не сказав більше жодного слова. Вона вийшла із зали, відчуваючи, як її серце стукає від напруження.

Перший крок

Вже на вулиці вона видихнула і тихо сказала собі:

— Ти молодець, Стасю. Ти впоралася.

Але думка про те, що її співбесіда пройшла під пильним поглядом Тимура, не давала їй спокою. Хто він такий? Чому він опинився тут?

Відповіді вона отримає незабаром.