Моя черга на щастя

Дитинство закінчилося в п’ять років, коли тато пішов. Не до іншої жінки, а до своєї старої сім’ї, яку розкидала війна. Мама змирилася, а вона — ні. Вона чекала, бігала до прохідної заводу, сподіваючись бодай на слово, але у відповідь отримувала лише байдужість.
Коли виповнилося тридцять, самотність стала звичною, а надії на власну родину тануть з кожним днем. Та доля непередбачувана. Коли здається, що все втрачено, можливо, саме тоді настає твоя черга на щастя.