Монстри не вміють кохати... Чи не так?.. Ні... не так!

Скільки казок, як добра, гарна дівчина закохалася у монстра, у якого випадково чи свідомово опинилася, проходячи шлях від ненависті до самого справжнього кохання. А якщо у самої ідеальної дівчини є таємниця, що монстр, в полоні якого вона опинилася, по відношенню з нею лише невинна домашня тваринка? Що насправді треба не його боятися, а його полонянки.
Насправді ми боїмося своєї підсвідомості, яка й стає нашим головним монстром у нашому нікчемному житті, коли постійно нагадує про всі наші помилки, неправильні вчинки та втрачені можливості через нас самих, про зло, яке ми вчинили, або байдужість, яку проявили, не зробивши важливого вчинку, щоб змінити ситуацію.
Чи страшно нам самим залишатися з собою наодинці, тому ми шукаємо порятунку в таких змушених коханцях, тікаючи від себе самих?
Так?