Монстри не вміють кохати... Чи не так?.. Ні... не так!

Пролог

- Роксолано... доню... пробач нам... - с такими словами в кімнату увійшла гарна чорноволоса жінка з чистою та білою, як сніг, шкірою. - Нам прийшлось тебе видати заміж... за одного... як навіть таке сказати... за одну істоту... з іншої галактики... Бо вони вдерлися сюди, а ми не були готові. Ми відкупилися... Скоріше... твій батько відкупився... але я його розумію... тобою.

Молода дівчина, повна копія своєї матері, яка виглядала майже такого ж віку, дивилася на цю жінку та не могла повірити жодному слову.

За її спиною за величезними вікнами у всю висоту кімнати падав великими шматками рожевий сніг, утворюючи дивні конструкції навкруги їхньої башти та під нею, яка трималася не зрозуміло на чому, бо зависла у просторі над поверхнею.

Tetiana Bila

Подобається

#3049 в Любовні романи
#68 в Любовна фантастика
#128 в Містика/Жахи

У тексті є: від ненависті до кохання, кохання до монстра, кохання монстра

Відредаговано: 07.06.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись