Він не мав закохуватися в неї.
Вона — не мала дозволяти йому наближатися.
Між ними не було нічого правильного. Жодних обіцянок, правильного часу чи безпечної відстані. Лише погляди, від яких ставало важко дихати, розмови, які хотілося продовжувати до ранку, і дивне відчуття, ніби вони знайомі набагато довше, ніж дозволяє реальність.
Спочатку вона думала, що це просто потяг.
Потім — що це кохання.
А потім зрозуміла: де закінчується кохання і починається одержимість, іноді неможливо визначити.
Він знав про неї більше, ніж вона розповідала.
Вона бачила в ньому більше, ніж він показував.
І що ближчими вони ставали, то страшніше було усвідомлювати одну просту річ:
деякі люди приходять у наше життя не для того, щоб зробити нас щасливими.
Вони приходять, щоб назавжди змінити нас.