​— Доброго дня, — тихо сказала Ксенія, заходячи до класу.
— Не доброго, Ксеніє, — суворо промовив пан Лео. — Ти знову запізнилася!
— Ну вибачте...
​Ксенія сіла за свою парту. За нею вона сиділа зовсім одна, тому що з нею ніхто не хотів дружити й навіть просто спілкуватися через її ставлення до роботів.
​— Що ж, я продовжую урок. Так от... — почав учитель, але його перервав раптовий стукіт у двері.
— Добрий ранок, вибачте за запізнення.
— Ще один запізнився, діти, це наш новий учень. Сідай до Ксенії.
— Гаразд.
​Ксенія сиділа шокована. Не тільки тому, що до неї хтось сідає, а ще й тому, що цей «хтось» — це Ден!
«Тепер я думаю, що нарешті провчу цих роботів», — промайнуло в її голові.
​