-Ксеніє, ти вже зібралася до школи?-почувся голос мами.
-Так,уже біжу!-відповіла я.Насправді я зовсім не хотіла йти туди. Пан Лео (залізяка!)- це мій учитель, і він робот. Як завжди, сьогодні він буде розповідати про винайдення штучного інтелекту. НАДОЇЛО!!!
-Ксеніє!- знову гукнула мама.
-Та йду, мамо!
-Сподіваюся, сьогодні без скандалів. Пан Лео вже через тебе на мене косо дивиться.
-Добре, постараюся. Бувай мамо!
-Бувай, доню.
По дорозі до школи Ксенія побачила, як декілька роботів-поліцейських затримують хлопчика на вигляд років тринадцяти. Ксенія рішуче підійшла до них і впевнено сказала:
-Відчепіться від хлопчика!
-Ні-механічно відповів робот, він-буде покараний!
-Добре, тоді скажіть, що він зробив?
Роботи нічого не відповіли
-Тоді нехай відповість хлопчик, раз ви мовчите.
Один із роботів проскрипів:
-Та-а-к ні, ми підемо, але ще раз таке буде-ми його не відпустимо.
І залізяки пішли геть.
-Ну що, ну..дякую-сказав хлопчик.
-Та пусте. Тебе хоч як звати?
-Ден.
-Ден?
-Ну, Денис.
-А ну, тоді зрозуміло. Я Ксенія. Ну бувай, я вже в школу спізнююся!
І Ксенія побігла до школи. Додин початку уроку залишалося 5 хвилин, а їй іти приблизно 15 хвилин.