Чотири тіні

Ірена Голь знала свого чоловіка сорок років. Вона бачила, як він малював — шість тижнів над невеликим полотном у березневій майстерні. Вона бачила, як вийшла стаття Конрада Райса. Вона бачила, як чоловік уперше повернувся з галереї білим, із каталогом, обкладинкою донизу.
«Я тобі вірю», — сказала вона йому в той вечір на кухні. І більше не сумнівалась.
П'ять років машина розгортала Мартина Голя в «поворотну постать десятиліття». Ірена мовчала — і охороняла єдиний справжній його пейзаж, що висів у них над кухонним столом.
«Чотири тіні» — повість про шлюб, який тримається в умовах, коли правда не має форми, в якій її можна сказати. Про тихе протистояння двох людей і великої мови. Про те, що залишається після імені.