Споконвіку цей край укривають вічні сніги. І споконвіку в цих снігах жевріє життя — народжене з самого ядра, з тієї глибини, де земля породила своє перше дитя, Августа.

Він іще не прокинувся, а вже від нього постали перші сутності — витривалі до холоду, непохитні у своїй волі до самого кінця.

Історія цього світу колись почалася. І колись вона закінчиться — тоді, коли мовчазний Август востаннє підніметься над землею. Але поки цей час не настав, світ невпинно дарує життя — навіть тим, чиє існування суперечить заповідям Його… або ж тому, як ці заповіді тлумачать інші?

Бо навіть у світі, де бог мовчить, є місце вибору.
І для тих, хто його робить.