Глава 11 - Опублікована!

  Гаразд, якщо фена немає, будемо імпровізувати. Я зняла рушник із волосся й підійшла до вікна. З ванної почувся шум води — мабуть, дехто теж вирішив прийняти душ. Я відчинила вікно навстіж і висунула голову назовні. Холодний зимовий вітер одразу хльоснув мене по обличчю. Декілька сніжинок торкнулися щік, а кілька нахабних залетіли прямісінько в ніс. Я стояла й трясла кучерями, як божевільна чайка, намагаючись хоч трохи підсушити волосся.

  Минуло кілька хвилин. Шум води стих, і двері ванної відчинилися.

  І вже за мить чиїсь теплі, сильні руки обхопили мене за талію й різко відтягнули назад у кімнату.

  Вільям.

  Холодне повітря одразу змінилося теплом його долонь. Він зачинив вікно, повернувся до мене й просто подивився в очі — з тим поглядом, який водночас дратує, нервує і змушує серце чомусь робити зайвий удар.

— Ти взагалі вже розум втратила?! Чим ти думала? Зима, холод, а вона вікна відчиняє! — обурювався Вільям.

— Якби хтось заздалегідь показав мені, де фен, я б не відчиняла вікна! І досить уже кричати! Кару з бабусею розбудиш! — прошипіла я, намагаючись не підвищувати голос, але тон вийшов більш ніж промовистий.

— Ага, а відчинене вікно та крижаний вітер їх не розбудять! — огризнувся він.

  І тут мене справді трохи переклинило: як вони, до біса, не прокинулися від такого холодного урагану?!

— І взагалі, щодо фена… Ти у світі магії, принцесо! Тут не сушать волосся пластмасовими коробками з дротом!

— Ану циц! — пролунав тонкий, але вбивчо небезпечний бабусин шепіт. — Ще Карочку мені розбудите, то я вам покажу!

  Вона підняла на нас заспані очі, глянула так, що в мене аж серце підскочило, і знову спокійно впала на подушки.

— Кхм, ну так, звичайно! Я ж магістр магії, правда ж?! Я ж знаю, як мені нею волосся сушити! — уже пошепки гарчала я, поки хлопець ішов кудись за мою спину, мабуть, до шафи.

— Добре. Все, забули. А то зараз не тільки бабусю з Карою розбудимо, а й усю академію, — сказав Вільям, після чого я відчула його прохолодні руки на своєму волоссі.

— Тоді нехай прокидаються, нічого спа… Вільяме, що ти робиш? — Лише тепер до мене дійшло.

— Феном підробляю. Непомітно? — сказав хлопець і почав проводити пальцями крізь пасма.

  Спершу — нічого. Лише його дотик. А потім… легкий холодок пробігся вздовж шиї. Волосся тихо зрушилося, підлетіло, наче підхоплене теплим вітерцем. Легкі коливання ковзали від коренів до самих кінчиків, ніби хтось невидимий тримав над моєю головою справжній повітряний потік.

  Я завмерла.

  Він узяв мене за плечі й розвернув до дзеркала на шафі.

— Готово, — сказав Вільям так, ніби щойно зробив щось буденне й абсолютно неважливе. — Приймай роботу, істеричко.

  І, забравши з тумбочки свої речі, не кваплячись попрямував до ліжка.

  Волосся було повністю сухим. Щоб переконатися в цьому, я провела по ньому рукою. Сухе, наче його й справді висушили феном!

— Як ти це..? — повернувшись обличчям до хлопця, запитала я.

— Магія, — відповів він по суті, іронічно підкресливши кожну літеру.

***

Продовження читайте у профілі!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Віддана драконові
Взяв класичний сюжет, але дракон цікавий, магія має жорсткі закони. Для мене це експеремент та участь в конкурсі, буду вдячний за зворотній зв'язок. Читати >>>
Ні про що, для настрою
Не маю зовсім часу на оті всілякі комікси, та й день не те щоб сповнений приводів для радості, тож ось вам веселі ігри для гарного настрою. Палка сцена в “Котик для Вищого” де вишнева наливка і пару пивних шотів
Глава 11 - Опублікована!
Гаразд, якщо фена немає, будемо імпровізувати. Я зняла рушник із волосся й підійшла до вікна. З ванної почувся шум води — мабуть, дехто теж вирішив прийняти душ. Я відчинила вікно навстіж і висунула голову назовні. Холодний
Не забувайте брати велосипеди!
Ми опинилися перед величезними дерев'яними воротами, оббитими металевими бляхами. Вони були настільки масивними, що скидалися на вхід до фортеці. З обох боків воріт стояло по страшенній рогатій
Незнайомець і слова, які не можуть бути правдою
В оновленні напруга зростає, а правда звучить з чужих вуст і в неї неможливо повірити. — Пробачте, — пробурмотіла вона, не підводячи голови, коли колесо валізи застрягло в глибокій ямі на асфальті. Дівчина
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше