Незнайомець і слова, які не можуть бути правдою
В оновленні напруга зростає, а правда звучить з чужих вуст і в неї неможливо повірити.
— Пробачте, — пробурмотіла вона, не підводячи голови, коли колесо валізи застрягло в глибокій ямі на асфальті.
Дівчина вилаялася крізь зуби, намагаючись його витягти.
— Дозвольте, я вам допоможу, — кинувся на виручку Павло і спритним рухом вивільнив валізу.
— Дякую, — Соломія нарешті глянула на незнайомця, мимоволі злякавшись пронизливого погляду його темних очей, що, здавалося, зазирали в саму душу.
Вона невизначено кивнула й обійшла чоловіка, виглядаючи на дорозі таксі, якого досі не було. Павло, розвернувшись, кілька секунд спостерігав, як його онука повільно віддаляється, а потім ступив крок уперед і, зупинившись, промовив голосом, що здався йому самому чужим:
— Соломіє, стій!
— Ви мені? — Соломія рвучко обернулася і зміряла незнайомця поглядом. — Звідки ви знаєте, як мене звати? Хто ви такий?
— Я Павло Острозький, — захриплим від хвилювання голосом представився чоловік. — Твій дідусь. Батько твоєї мами. Твоєї рідної мами, — поспіхом уточнив він, боячись, що вона не зрозуміє, — Софії.
Чи повірить Соля в те,що почує від чоловіка, якого бачить вперше в житті і чи правильно вчинив Острозький? Про все це дуже скоро дізнаєтесь прочитавши книгу
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОго так неочікувано зустріти свою рідну по крові людину)
Жах. Я б подумала шо дід забув випити таблеткт❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати