Почну зі статті у Вікіпедії:

Група відчайдухів та сміливців серед запорізького війська перед боєм виходила зі строю та наближалася до супротивника ближче ніж на відстань пострілу, починали лайкою або жестами знущатись і кепкувати з ворога, доводячи його до люті та сказу викликаючи напруженість і знервованість у лавах ворога. Часто при цьому наражаючи себе на рушнично-гарматний вогонь, що інколи призводило до загибелі сміливців.

Враховуючи специфіку козацького війська, зі своєрідною формою бойової дисципліни і відсутністю писаних статутів, ця військова традиція була виключно їхньою характерною ознакою. Так, наприклад, поляки, татари та інші вороги запорозького козацтва герця не мали та подібні акції не практикували.

Проте окрім кепкування із супротивника на герць покладалися також й інші практичніші завдання. Герць виконував також функції бойового розвідувального дозору в сучасному розумінні. Козаки часом також зустрічали авангард супротивника й на місці давали йому відсіч.

Далі наводяться випадки загибелі козаків на герцях. 

Бувало, що герць використовували як розвідку--козаки свідомо жертвували собою, щоби виявити скупчення стрільців, місця, куди потрібно вибити, щоби послабити ворога.

Згадується тут війна, яка триває у нас. Письменниця пережила війну, дуже багато близькиї їй людей загинуло в боях проти російських загарбників. Казки вона почала писати дя власного онука.

Тут хлопчик Левко рветься в бій, бачить, що річка Арру міліє, висихає, бо бур'ян її опутав. Поїхали вони до головного в місті, але той прикрився бюрократією та не допоміг їй. Це був герць такий, бабуся зрозуміла, що мер не на їхньому боці. А що згодом зробили Левко, посестра Ева, бабуся Уля--читайте книгу

Авторка згодом написала розширену версію Таємниця річки Арру 

У цій книзі історія розписана розлогіше та жорсткіше. Там є і старі українські, вірменські, французькі, європейські легенди і страшні факти з історії нашої України. А Левку з Евою доводиться пройти жорсткі випробування. І деякі з їхніх помічників загинуть. Зло в цій книзі має багато причин і багато обличь, там на тлі казки, яка згодом перестає бути дитячою, дано блискучий аналіз зла та сучасних реалій.

Діти допомогли річці, дорослі теж приєднались. Але то не перемога була. а тимчасовий спалах. Минуло 10 років--і мертвий світ знову бере своє. Наші герої проявились, але ще не в повну силу. Продовження називається  Повернення у Мертвий Світ

Раджу читати ці книги, 

1) це наше життя

2)авторська мова жива, красива. І авторське співчуття необхідне нам усім

3)зараз нам усім треба світла в душі, тому тим, кому темно та холодно--ховайте тіло під ковдру, а ноут беріть із собою, та читайте цю книгу--буде не так болісно