А в нас сьогодні п'ятниця, 13-те! Ви помітили?))) Я не забобонна, тому навпаки люблю такі числа. А ви?

До речі, в мене є завершене оповідання про п'ятницю, 13-те. Якщо ще не читали — запрошую!❤️ На вас чекає одна відьма, один мисливець за артефактами, один чарівний чорний кіт Онікс, один небезпечний демон, море пригод і дрібка кохання. І все це в п'ятницю, 13-ого під час блакитної повні!

Анотація:

Я знала про пророцтво все своє життя. Цієї зими п’ятниця 13-те вперше збігалася з блакитним повним місяцем і туманом Це означало лише одне: демон прокидається, а в підземній печері з’являється амулет Блакитного Сяйва. Єдина річ, здатна його зупинити. І я повинна знайти його до опівночі.
Все руйнується в той момент, коли на моєму шляху з’являється мисливець за артефактами, якому амулет потрібен зовсім не заради порятунку світу. Він краде мій шанс на перемогу, а я — його спокійне життя.

Коли демон виходить на полювання, у нас залишається лише один вихід — об’єднатися. Бо тільки так ми врятуємо місто. І, можливо, отримаємо в нагороду дещо більше.

Читати: "П’ятниця, 13-е. Відьма проти демона"

Ну і звісно, куди ж без візуалів до "Спадкоємців Безодні"? У нас там кілька нових героїв з'явилося.

Цю красуню звати Іртіс. Я прямо у захваті, якою її чатик створив.❤️ Аж захотілося про неї окрему історію створити, але я поки що тримаюся)))

— Ви ж світлі маги, так? — уточнила жінка. — З іншого світу, де магію приховують?

Брехати їй не мало сенсу. Але й відкриватися повністю, поки вона вдавала таємничість — теж не хотілося.

— Ми, може, й світлі, — я відкинувся на спинку дивану, зображуючи безтурботність, хоча насправді відчував напругу. — А ось ти у нас хто? Заманила в свою книгарню, розпитуєш…

— Книгарня не моя, я лише тут працюю. А звати мене Іртіс. А вас?

Іртіс. Дивне ім’я. Але їй личило.

— Я Рейн, а вона Кассія, — раз Іртіс прізвища не назвала, то і нам не варто своїми світити. Є велика вірогідність, що вона може їх знати. Все ж Ельсара з Тісеєю давно тут живуть.

— Ваша магія потрібна культистам, щоб відкрити постійний портал у ваш світ.
Ми з Кассією перезирнулися. Ельсара з Тісеєю нам не розповідали про плани культистів. Не встигли.

А цього красунчика звати Елдор. І він дуже не сподобався Рейну))) І чого б це? Такий симпатичний вийшов.

Коли я повернувся до зали, Кассії за столиком не виявилося. Хвиля холодної паніки миттєво накрила мене. Куди ця зараза знову влізла? Я крутнувся, озираючись, коли помітив її біля барної стійки. Кассія стояла поруч з чоловіком з нахабною посмішкою і так мило з ним теревенила, ніби знала все життя.

В три кроки здолавши відстань між нами, я схопив Кассію за руку й потягнув до себе.

— Ти що тут робиш? — сердито прошипів.

— Пиво твоє чекаю, — з такою безтурботністю відповіла вона, ніби не розуміла, чому я злюся. — Тут черга.

— А за столиком почекати не можна?

— Я занудьгувала. Тебе довго не було. Елдор мене розважав місцевими плітками.

А ось і демони. А ви що думали, в Тенарії все просто?))

— Що таке? — Рейн подивився на мене.

— Людей на вулиці немає. Ти що не помітив?

— Моя уважність після третього келиху стає не такою ідеальною, — хмикнув він, озираючись по сторонах. — Дійсно, нікого. Підозріло.

— Ходімо швидше додому. Невідомо, що тут може відбуватися. Треба було Ельсару краще розпитати перед виходом.

Ми продовжили шлях, але щойно підійшли до провулку, в який мали звертати, як з нього виступила темна демонічна фігура.

— Назад! — вигукнув Рейн, затуляючи мене собою, і виставив щит.

Сховавшись за Рейна, я сформувала вогняну кулю і жбурнула в демона, та він спритно відбив мою атаку. І продовжив наступати. Мене прошило страхом, змішаним з таким пронизливим сумом, що аж руки затремтіли. Хотілося сісти на землю, обійняти себе руками й сховати голову на колінах. Та здатися я не могла.

Читати: "Спадкоємці Безодні" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨Фейсбук

✨ТікТок