Розділ 1.1. Невдалий день

Кассія

— Я чекаю на тебе…

Від тихого голосу, що прошелестів біля самого вуха, я різко прокинулася. Озирнулася, налякано мотаючи головою, але нікого в кімнаті не було. Сон зняло як рукою. Я підскочила з ліжка, підбігла до вікна — місто ще спало. Перші промені сонця тільки почали розганяти темряву, ліниво, неохоче, ніби не бажали просинатися після нічної грози.

Я вибігла зі спальні й перевірила інші кімнати, навіть, визирнула на сходовий майданчик — нікого. Невже почулося?.. Ні, не могло. Я знала цей голос. Я чула його і раніше. Після смерті бабусі він іноді допомагав мені, направляв у магічних справах. Ось тільки я ніколи не бачила ту, що говорила зі мною. І не знала, чого вона хоче від мене насправді.

Сон був зіпсований. Хоч я і не виспалась, але після такого пробудження навряд чи знову зможу заснути. Все, чим я могла врятувати цей дурний ранок — чашечка міцної, запашної кави зі спеціями. Позіхаючи так, що ледь щелепу собі не вивихнула, я попрямувала на кухню. Каву я готувала за фірмовим рецептом бабусі — з дрібкою спецій. Хоч бабусі вже не було поруч зі мною, але її рецепти досі гріли мою душу і підіймали настрій щоразу, коли він був на дні.

Я майже допила каву, спостерігаючи у вікно, як рідкісні перехожі виповзають з домівок і прямують на роботу, коли завібрував мій телефон. Одного погляду на екран було достатньо, щоб зрозуміти — цей ранок не врятує навіть три чашки кави, навіть шоколадний брауні з вишенькою.

Ебігейл Мур. Моя кураторка в Гільдії. І якщо вона телефонує в такий час, ще до початку робочого дня, отже трапилось щось надзвичайне.

— Якщо це не кінець світу, то можна я хоча б доп’ю каву і прийму душ? — пробурмотіла я замість привітання.

— І тобі доброго ранку, Кассіє, — прозвучав підозріло життєрадісний голос Ебігейл. Такий тон ніколи не віщував нічого хорошого. Для мене. Він означав багато роботи. — Вже прокинулась?

— На жаль. То що трапилось?

— Вночі, у власному будинку загинула сімейна пара.

— То нехай цим займається звичайна поліція. Люди гинуть постійно, — я закинула в рот шматочок сиру і спокійно прожувала. Мене такими новинами не здивуєш. Звикла.

— Кассіє, якби їх смерть була результатом нападу чи мала природні причини, я б тобі не телефонувала.

Я знала, що Ебігейл просто так не телефонувала б. Але мені хотілося побурчати. А от їхати й розслідувати чергове магічне вбивство — ні. Краще сидіти в архіві і перебирати старі артефакти. Тиха й проста робота, жодних проблем, якщо, звісно, артефакти не прокляті. Та й з проклятими я давно навчилася працювати.

— Добре-добре, — здалася я. — За півгодини буду в Гільдії.

— Не треба в Гільдію. Їдь відразу на місце. Я тобі скину адресу.

На місце — так на місце. Хто я така, щоб сперечатися? Мені ж за це платять. І хай там як я не любила ці розслідування і перевірки магічних слідів, але за них платили краще, ніж за сидіння в архіві.

Через п’ятнадцять хвилин я вже вийшла з дому. Якщо автобус під’їде відразу, то якраз встигну доїхати вчасно до околиці, де стояв будинок тієї нещасної пари. Я саме звернула між будинками і якраз мала вийти до зупинки, коли побачила, що мій автобус вже від’їжджає.

Та за що мені таке? Тепер точно не встигну. Ебігейл буде бурчати. Вона страшенно не любить запізнення.

Я дістала з сумочки телефон, щоб викликати таксі, коли раптом так гучно загриміло, що я ледь не впустила телефон в калюжу. Небо розрізала яскрава блискавка і вже за мить на мене обрушився дощ. Звісно, парасольки я не взяла.

Я зробила крок, щоб сховатися під накриттям зупинки, як машина, що проїжджала повз, облила мої черевики водою з калюжі.

— Та щоб ти врізався в найближче дерево, недоумку!

Я вже підняла руку, формуючи прокляття, коли машина різко зупинилася і здала назад. Вона припаркувалася біля мене і коли віконце опустилося, бажання проклясти людину, що в ній сиділа, в мене лише посилилось.

Рейн Тіснар. І чому мені сьогодні так щастить?

— Підвезти, красуне?   

Я важко зітхнула. Сьогодні точно був не мій день.

____________

Любі читачі!

Вітаю вас у моїй новинці. На вас чекають захопливі пригоди і таємниці героїв. Тож додавайте книгу в бібліотеку і ставте вподобайки — вони надихають мою Музу. Продовження чекайте вже опівночі. 

Приємного читання!

❤️❤️❤️