Вітаю, любі читачки і читачі!

Вона просто переночувала в нього, а по селу поповзли дурні чутки. І тепер він їй освідчується, щоб врятувати її від ганьби, а себе від самотності… Читайте трепетну, ніжну і добру історію світлого кохання. «Зів'ялі серця»! Сьогодні зі знижкою 25%!

Уривок:

— Любо. Я сьогодні довго думав. Не тільки про це. Про життям загалом. Моє. Твоє. Про самотність, сім’ю і всяке таке. І от що. Любо, може… Ні, не може, точно. Без "може". Одне слово, Любо, а давай... одружімося?

Він ще ніколи у житті так не заїкався, як зараз. Бо ще ніколи не пропонував малознайомій жінці одружитися.

— Що? — випурхнуло її вуст як пташка з випадково відчиненої клітки.

Причулося. Щось причулося, правда ж? Може, він сказав "подружімося"? Не "одружімося" ж. Серйозно, треба ж, таке причується!

— Кажу, одружімося? — він повторив, і тільки тепер зрозумів, як дико і дивно це звучить. У його голові було не так.

Ідея одружитися з нею, одружитися таким чином була такою раптовою і такою безглуздою, що заполонила Святославові думки, як здатне лише всяке безглуздя. Розумні ідеї так просто не оволодівають людськими помислами. Тільки безглузді осіяння здатні вселити одержимість, а тоді затягнути пеленою очі й почати видаватися геніальними.

— Це жарт такий?

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

Читайте також роман у процесі «Вдруге за Вишневського» тут.

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.