Я краєм ока поглянула на тих дівчат, які, не приховуючи цього, спостерігали за нами. Та й не дуже хотілося їсти при них. Незручно.

Гординський простежив за моїм поглядом.

 - Дівчата, у вас грошей немає на десерт? - запитав він.

 - Є. - відповіла одна з них.

 - То замовте й їжте. Не заглядайте людям у рота голодними очима. - він набрав ще десерту й знову підніс ложечку до моїх губ.

 - Раміре, я сама.

 - Ні. Мені це приносить задоволення.

Я почала сміятися й зовсім перестала звертати увагу на тих дівчат. Гординський уміє повністю заволодіти чиєюсь увагою.

 - То що далі, Булочко?

 - Аерохокей! - я підняла вгору маленьку сумочку, у якій лежало багато жетонів, куплених нами із Синькою.

 - Ну гаразд. - усміхнувся він.

Ми підійшли до ігрового столу, і я кинула перший жетон.

 - Поцілунок на удачу. - сказав Рамір, підійшовши до мене.

Я чмокнула його в щічку.

 - О-о-о, ні! - він потягнув мене до себе й пристрасно поцілував.

 - От тепер я точно переможу.

Гординський. Принцеса на випробувальний термін

Чекаю вас