Блог про життя-буття і книги!

Цілий день пішов на спрорбу подати документи на виготовлення свіженьких закордонних паспортів на дітей. 

Тривога

Ааварійне відключення світла.

Ще одна тривога. Червона + збиття майже над головою...

Ще одна тривога...

З 10 по 17-ту... Квест був повністю провалений...

Ну зато мала змогу попрацювати  над своїм жахастиком...

Ось шматочок. Не відредаговано!

ВСІ ПОДІЇ ВИГАДАНІ НЕ СПРИЙМАТИ, ЯК ІНСТРУКЦІЮ ДО ДІЙ!!!

Хлопець не став глушити мотор.  

Вийшов з машини. Кинув оком на сидіння, нахилився в середину салону авто. Зафіксував водійське крісло на початковій відстані. 

Орлик завжди звертав увагу на найдрібніші деталі. Це було важливо, надто важливо. 

 

Він захлопнув двері авто це легенько підштовхнув його до води. 

Дивився як крізь щілини транспорт повільно наповнюється водою, останні бульбашки повітря луснули й мовчазна гладь води поховала чергові докази злочину. Назавжди. 

Орлик зняв весь свій одяг, склав його до сумки.  

Вечірня проходода й волога огортали все його тіло, пестило, наче вовчий язик сестри. 

 Сьогодні для розваги він обирав здобич спеціально для неї. 

Щодо його новоспеченого брата? Орлик був би навіть  радий, якщо здобич позбавить його від зайвої мороки. 

Його кохану Орисю, любу сестру так зацікавив цей шмаркач! Нестерпно 

—  Нехай грається, — зло виплюнув Орлик, пробурмотів закляття. 

Й посеред лісу постав звір. 

Великий, злегка рудуватий вовк. Міцні лапи роздирали сиру землю великими блискучими кігтями. 

Звір загарчав, оголивши намисто гострих ікол. 

Підхопив зубами сумку з одягом, дбайливо складену ним у людській подобі, його м’язи напружилися й тварина почала біг. 

Ця воля, швидкість, передчуття майбутнього полювання збуджували й змушували все його вовче тіло тремтіти від захвату. 

Трохи важкувато мені йде, але я його здужаю!

А ще блог про те куди зникла Віві на пів книги в "Котику для Вищого"

Осьо книга:

Я переписувала тричі! І все одно картинки забагалися і не вставилися =(

Ну принаймні Раєчка, красуня встигла порадувати мене красивою цифрою)))

А це Раєчка після переломного моменту, а чому в тих капцях це секрет ;)

А це та сама шикарна жінка, що прийняла себе, але в неї ще немає непутящого молодшого братика для тролінгу... не так. Братик то вже є, але вони особисто поки не знайомі)))

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Супер ❤️ Ви молодець ❤️ Бажаю успіхів і натхнення ❤️

Анастасія Газе
11.10.2026, 10:10:33

Анастасія Пармська, Дякую=)

avatar
Очерет
11.10.2026, 07:24:10

Уривок вогень. Сподіваюсь, усе вийде, і можна буде теж на чілі в капцях)

Анастасія Газе
11.10.2026, 08:38:20

Очерет, Так як вона щось і в капцях не дуже-то чілити хочеться ;)

Класний фрагмент✨Сподіваюсь з другого заходу у вас все вийде✨

Анастасія Газе
10.10.2026, 23:13:57

Василенко Сергій, Хто зна...

avatar
Ромул Шерідан
10.10.2026, 20:02:41

Наші, на жаль, реалії. Фрагмент ⚡❣️✨

Анастасія Газе
10.10.2026, 21:15:07

Ромул Шерідан, Коли піднявся зі свого затишного "капітолію" в низині в елітний дістрікт "Печерськ")))

Інші блоги
Вона не готова виходити за ревнивця й власника?
— Вікторіє… — Гришо… Починаємо говорити одночасно. — Спочатку ти, — пропоную їй. — Я хочу цю дитину. І якщо ти проти, в мене до тебе немає жодних претензій. Можливо, я була неправа, зважившись на це
Ранкове оновлення книги"Сім років мовчання"❤️
Любі мої читачі❤️ Бачу, ранкові розділи вам подобаються більше. Тому тримайте сьогоднішній розділ книги "Сім років мовчання" раніше.☺️ Заварюйте запашний чай або ароматну каву та прошу до читання! Гарного
Новий розділ та візуалізація.✨
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡⁠ Новий розділ «Отруйна закоханість» вже на сайті. Мої любі!♥️ Щоразу забуваю, що не всі з вас підписані на мій Telegram-канал. Тож дублюю візуали героїв і тут,
«осіння колискова»: Ніжна та світла поезія
Є у цій порі щось абсолютно зачаровуюче. Коли ранкове сонце ще спить, вітер грається з волоссям, а під ногами ніжно шурхотить опале листя, здається, що зупиняється сам час. Ця осінь вміє загортати у затишок, наводити лад у
Рецензія: Драксарія:ехо Безодні (ксенія Терещенко)
Коли світ навколо тебе намагається вижити за рахунок твоєї плоті, а академія зустрічає тебе не хлібом і сіллю, а перспективою здохнути ще до обіду... Уявіть собі реальність, де все навколо нагадує липкий кошмар у декораціях
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше