І Олена і Рая в Котик для Вищого це свого роду архетипи материнських фігур.

Ось тільки якщо Рая по факту це мати про яку можна мріяти, бо вона підтримує рішення дитини, навіть якщо мама не вважає їх правильними.

— Невже те, через що ми пройшли, було марним? — запитав Богдан, не відриваючись від процесу.

— Абсолютно ні! — викрикнула Рая і підвелася зі стільця. Вона підійшла до чоловіка й обійняла його зі спини. Попри свій вік і абсолютно людську природу, він усе ще зберігав міць свого тіла. Рая притислася до нього всім тілом, просунула руки під його футболку, торкаючись теплої шкіри, ковзнула вниз і майже на вухо ніжно прошепотіла:

— Ми дали їй шанс обирати!

Ставиться до дитини як до рівної, як до особистості.

Хоч і в дивний вампірський спосіб радіє її успіхам в житті і на особистому фронті.

— Мій непутящий братик геть про тебе забув, — з розпачем протягнула вампірка, — на тобі геть не залишилося його аромату... Нудно!

— По-перше, він працює! — Кет розмішала пінку на каві. — По-друге, я не буду з тобою це обговорювати!

— Які ж ви нудні. Невже не міг хоч на годинку заїхати? — не вгамовувалася Рая. — Я ось про Богданчика весь час думаю...

— Маман! — обурилася Кет.

А ось Мем... пані Олена. Жахливий дорослий!

Так вона явно любить і пишається своїм вихованцем.

Жінка згадала, як уперше взяла його на руки: з цікавістю розглядала і геть не могла зрозуміти, що з ним робити і чим його годувати. Дитя дивилося на неї, і з ледь відкритого ротика визирали два маленьких, майже непомітних ікла.

Олена торкнулася пальцем — дитя, як звичайний малюк, почало смоктати її палець. Тоді вона взяла пляшечку з сумішшю і нагодувала його. Жінка відчула неабияке полегшення від розуміння, що воно здатне їсти людську їжу.

Але не ставиться до нього, як до окремої особистості, яка має право сама визначати як і ким бути.

Тому пред'являє Раї Ось це.

Олена не змогла стримати посмішки. Навпроти сиділа істота, що була старша за неї на кілька сотень років, і дивувалася технологіям, як дитина. 

«Може, не така вона вже й підступна?» — промайнула думка, яку жінка одразу відкинула. 

— Навіщо ви намагаєтеся його вкрасти? — серйозно спитала Олена. 

— Любасика, — уточнила Рая і нарешті проколола кришку трубочкою. — Він же не річ, щоб його красти. — невинно знизала плечима. 

Тому хоч і ласкаво звертається "Любичку" все ж ставиться до нього радше, як до зброї чи власного творіння!

Олена була роздратована. Її вихованець, її найкраще творіння, остаточно перейшов усі межі. Спровокував істерику своєї психічно хворої матері. А ще, так зухвало натякнув на те чого вона не могла довести! 

І така поведінка материнської фігури неймовірно тисне.

Це ще одна причина чому Кет, не дивлячись на повний триндець в минулому неймовірно жива, в Любомир наче живе в тому скляному кубі і лише Кет витягає його в життя.

Тож той хто переживав щось подібне, може спіймати лютий тригер.

Чи любите ви історії з життєвими психологічними гачками?