Дев’ятнадцятий день народження Авіс мав би бути для Мей чужим.

Чужа дата. Чужі спогади. Родина, яка дев’ятнадцять років любила іншу дівчину.

Але в альтанці були квіти, чай, пиріг, подарунки й люди, яких Мей уже сама хотіла бачити поруч.

У цьому святі все ще жила Авіс — у первоцвітах, сімейних звичках, у тому, що пам’ятали про неї рідні.

А подарунки вже були для Мей.

Книги. Зелений чай. Речі для подорожей і записів. Те, що говорило вже про її власні інтереси й бажання.

І саме цього дня Мей уперше дозволяє собі подумати: щоб жити далі, їй не потрібно стирати Авіс.

Можна берегти те, що вона залишила, — і водночас створювати щось своє.

Нові спогади.
Нові бажання.
Нове життя.

Дев’ятнадцятий день народження Авіс закінчився.
Але спогад про нього вже належав їм обом.

Ілюстрація та тема — за мотивами книги «Чуже відображення».

Глава 21 " Прийняття"