А дракониця не згодна...
Зачиняю вхідні двері й на мить завмираю, притиснувшись до них спиною. Прикриваю очі, і переді мною знову постає він… Ні! Жену від себе видіння. Зараз не час для слабкості…
«Ти добре подумала?» — раптом подає голос моя друга іпостась. Останні місяці вона майже не озивалася, давши мені й Тарахану можливість залишатися наодинці.
«Вважаєш, що я роблю помилку?»
«Не хочу висловлюватися настільки категорично…»
«Але?»
«Я, звісно, не в захваті від твого лорда…»
«Мого?»
«Ну не мого ж! Він людина, і це твоя відповідальність. Якби був живий його дракон, то я зайнялася б його другою іпостассю. Але зараз не про те…»
«Сформулюй уже свою думку!»
«Добре. Я вважаю наш відхід передчасним!»
«Вислухала. Зрозуміла. Проігнорувала. Ще є зауваження?»
Дракониця нічого не відповідає й, видавши щось середнє між гарчанням і скавчанням, заповзає в глибину моєї свідомості.
Чудово. Рішуче струшую головою і збігаю кам’яними сходами вниз, у внутрішній двір, де біля конов’язі вже чекає осідланий кінь. Я навмисне не озираюся, інакше моя дракониця просто не дозволить мені піти. Але мені треба забиратися звідси. Якнайдалі. Туди, де мене не знайдуть його гончаки і де ніхто не дивитиметься на мене як на красиву, хоч і небезпечну іграшку.

ЄДИНЕ КОХАННЯ БЕЗКРИЛОГО ДРАКОНА
Оновлення щодня о 00:00!
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати