Камінські, яких не забуває земля ❤ [візуали]

Трошки візуалів до «Тіні, що не зникає».

Одне прізвище, кілька поколінь. У дитинстві Романа Камінського розпирала цікавість, майже захват. Через роки та сама могила вже виглядала моторошно. І якось… трохи незручно.

пкуеееееу

2001 рік

- Ти вже був на його місці. Може, досить?

Роман різко висмикнув руку, ніби обпікся. Дівчинка зміряла його скептичним поглядом і відволіклась на Макара. Той відійшов трохи вбік до заростів кропиви і застиг під розлогою кроною старезного в’яза. 

- Подивіться…

Він вказав у траву.

З-під засростів визирав край чорного чавунного хреста. На верхівці висів клаптик, схожий на широку стрічку, від старості колір годі було вгадувати. Тканина буквально розповзлась по ниткам, але вперто трималась на хресті.

Першим підійшов Роман. Він відсунув траву й нахилився ближче. На кам’яній табличці, потемнілій від часу, ще можна було розібрати напис.

Теодора тихо вдихнула. Макар відступив на крок. Роман провів пальцями по холодному каменю і завмер.

- Тут… моє прізвище.

У голосі змішалися захват і страх.

преррн

2019 рік

Краєчок могили визирав чорною, неприродною плямою на білосніжному тлі. Камінський змахнув сніг рукавом. Клаптик тканини й досі вперто тримався на іржавому металі.

Він схилився до таблички, торкнувся її пальцями - ніби перевіряючи, чи це реальність, а не один із тих дитячих спогадів, де правда давно переплелася з вигадкою. Напис нікуди не зник.  Бронзово-коричневі літери так само складалися в прізвище: Камінський.

І знову десь під грудьми ворухнувся липкий неспокій. Роман тихо хмикнув. Невже божевілля передається повітряно-крапельним шляхом?

Читати

дарк роман / трилер / трохи містики

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анастасія Газе
29.09.2026, 16:06:00

Візуали прямо ідеальні під книгу!

Показати 3 відповіді
Іванка Сокіл
29.09.2026, 16:31:34

Анастасія Газе, я так не люблю з ними гратися))) виправляю тільки коли от зовсім не те чудить.

avatar
Аса Шель
29.09.2026, 15:12:27

❤️❤️❤️

Іванка Сокіл
29.09.2026, 16:20:59

Аса Шель, ❤️❤️❤️

avatar
Ромул Шерідан
29.09.2026, 15:05:29

Візуали й текст створюють сумну атмосферу. Але це в цьому контексті комплімент)

Іванка Сокіл
29.09.2026, 16:20:51

Ромул Шерідан, я хотіла - містичну атмосферу) але сумна теж підійде. Дякую за коментар.

Інші блоги
3333
Зловила 3333 перегляди на моїй любимці Танцюй для мене !!! Я просто не могла пройти повз таке красиве число й не залишити його тут:)) Дякую, що читаєте! Він продовжує вести мене в ритмі танцю, поступово зміщуючи нас поміж
Я зроблю, як ти — замовлю собі чоловіка❤️
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ вже на сайті Замов мене❤️18+ — Знаю, але ти не можеш просто взяти і знайти когось, просто щоб родина заспокоїлась. — А я зроблю, як ти — замовлю собі чоловіка. 18+
Оновлення: екстремальний паркур!✨✨✨
Вітаю всіх і бажаю мирного неба! Наразі я рідко випускаю блоги, оскільки інтенсивно працюю над фіналом «Темних історій» та другого тому «Посмертя», тож письменницької роботи вистачає з головою. А зараз просто
Червоне горить краще
Цей текст я написав десь, здається, році в 2017-му)) Мене завжди цікавила тема Перших Визвольних Змагань, а тут ще наштовхнувся на допис у соцмережах, де автор розмірковує: а що, якби... ? Що, якби батько Махно не перебіг до червоних,
Яка уважна сестра!
Пару хвилин ми сидимо в тиші, поки Карина раптом не примружується, переводячи на мене лукавий, повний цікавості погляд. — А ти як, так і не попрощалася із цнотливістю? — несподівано ставить запитання в лоб. Я ледь
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше