Коли нас просять про ЧЕСНУ критику чи рецензію чужого твору варто 108 разів подумати перед тим, як погодитися.
Природа людської обумовленості така, що ВСЕ, що пов'язане з нами ми починаємо вважати своїм дітищем, продовженням власного "Я".
Тому будь-які критичні зауваження, непідготовлена людина буде сприймати не просто, як недоліки творчості. ( Що цілком нормально: будь-яка діяльність має вади. Вогню без диму не буває). А як особисту образу: якщо мій твір - це моя дитина, продовження мене - то критик посягає на саме дороге і цінне, що в мене є.
Кожна людина в глибині вважає себе, якщо не ідеальною, то хорошою - тому критика сприймається, як агресія проти особистості. Це не просто вади твору, а Я недосконалий. Це не просто невдалий твір - це заперечення мене, як особистості.
Здатність відділяти своє «Я» від результатів своєї праці — це дуже рідкісна, жорстка професійна навичка, яка здобувається через біль або через свідому роботу над собою. А оскільки таких людей небагато, саме тому давати зворотний зв'язок на чужий текст — це завжди ходіння по мінному полю чужого его без жодної попереджувальної таблички: "Ахтунг! Заміновано".
Повний текст в розділі Замітках псевдодуховного графомана
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМожливо, перш ніж давати комусь «чесну критику», варто запитати, чи людина взагалі її просила і чи готова…
Бо є різниця між конструктивним зворотним зв’язком і ситуацією, коли людина просто заходить до тебе зі своїм текстом, а виходить із відчуттям, ніби щойно добровільно записалася на іспит до комісії з літературного суду.
Так, автор має вміти відокремлювати себе від свого твору — це професійна навичка. Але й тактовність критика — це теж професійна навичка.
Якщо вже дуже хочеться допомогти, краще запропонувати:
«Якщо хочеш, я можу поділитися своїми враженнями та зауваженнями».
І дочекатися відповіді.
Бо коли людина не просила розбір польотів, а ти все одно його влаштував, це вже не «чесна критика». Це трохи схоже на те, якби ти прийшов до стоматолога просто привітатися, а він без запрошення дістав бормашину й мовив:
«Ну раз у нас тут рот відкритий — зараз розповім, що в ньому не так».
І ще один нюанс: мета конструктивної критики — не довести автору, що він поганий, а допомогти тексту стати кращим.
Якщо після вашої «конструктивності» людині хочеться не переписати твір, а більше ніколи в житті не писати — можливо, проблема не лише в ній. ..:)))
Ірина Бібік, +
Ну, тут дійсно багато залежить від особистості. Але як на мене здорова критика корисна.
Не всі хочу справжньої крити, коли навіть її самі просять))
Аліна Чуйко (Hunter), Критикувати потрібно вміти, це по перше. На критику потрібна згода - це по друге. А по третє - більшості людей правда не потрібна. Потрібні лестощі.
С'est la vie.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати