Трішки контенту...
... до нової книги. І заодно трохи дізнаєтесь про персонажів))
Лорд Люміністіель сидів у кріслі в своєму кабінеті й потягував люльку, меланхолійно дивлячись у вікно.
Крісло було м’яким та зручним. Люлька – заправлена міцним трав’яним збором. З вікна відкривався вид на острів, що належав роду Золотої Осики, та навколишній морський простір.
Надпита склянка кріпленого яблучного сидру стояла на різьбленому дубовому столі. На стіні висів клинок у потертих піхвах, з рунічним візерунком на ефесі.
Протяг крізь прочинене вікно злегка колихав волосся ельфа – темне, довге, хвилясте й злегка посивіле. Так, Першонароджені теж старіють – всупереч думці деяких людських науковців, що вважають їх безсмертними. Та вона є хибною – рівно як і думка, ніби ельфи не палять.
На щоці чоловіка виднівся застарілий шрам – спогад про давню війну між світлими й темними ельфами.
Тоді він вижив. Дивом. І повернувся додому – хай і не одразу. Відтоді рефлексувати, сидячи коло вікна з люлькою в зубах, було його улюбленим заняттям.
Благородний ельф з ПТСРчиком, такого ви ще не бачили))

Леді Гвенхалейн буквально уособлювала собою вираз “владна та сильна жінка”. Навіть за обіднім столом вона перебувала у традиційному родовому вбранні – закритій білій мереживній сукні з вишитими золотом рунними ланцюжками, у які подекуди було майстерно вплетене жовте листя осики. Пшеничного кольору волосся було акуратно – волосинка до волосинки – укладене у високу зачіску, скріплену заколками у вигляді тих самих осикових листків. Ідеальна постава, пронизливий погляд сірих очей та незмінно крижаний вираз обличчя довершували образ.
У цьому будинку вона була другою після самої Світлої Богині. Буквально.
Сукня вийшла не мереживною - та хто я такий, щоб сперечатись зі штучним розумом))

Обидві її доньки сиділи обіч неї. Старша, Елірена – праворуч. Вогняно-руде волосся, заплетене у важку косу, блакитні очі й зовсім трохи веснянок на обличчі. Молодша, Луріель – ліворуч. Зеленоока, волосся ніжного світло-сірого кольору вільно спадало на плечі, не будучи обмеженим жодними зачісками та заколками. Обличчя – зовсім юне, завжди усміхнене, в комплекті з незмінними ямочками на щоках.
Сестрички вийшли так собі - у групових сценах вони кращі (і це не те, про що ви подумали)


Ну і головні "винуватці бенкету", яких ви вже бачили на обкладинці...
Ельфи не носять капелюхів. Взагалі. Ба більше – вони взагалі не користуються головними уборами. Це відомо усім дослідникам, що вивчають історію Архіпелагу, та підтверджено (ще й не просто так, а неодноразово) самими ельфами. Та доля, з притаманною їй любов’ю до тонких жартів, нині ставила усім вищезгаданим добродіям шах і мат у вигляді Ларіона з роду Золотої Осики – який стояв перед своїми шляхетними родичами у капелюсі і у вус не дув.
Шкіряний рюкзак на плечах довершував цю кричущу неправильність. Високородні ельфи, якщо під рукою раптом немає слуги, який переносив би речі – завжди користуються перевіреними часом дорожніми сумками. Бажано зачарованими. Ніяких рюкзаків та інших новомодних винаходів.
...
Наразі усі вищезгадані з непідробною цікавістю (а дехто – з погано прихованим несхваленням) вдивлялись у молодого ельфа, що спускався на пристань. Вдивлялись доти, доки не побачили його супутницю, що зійшла слідом.
Цікавість поступилась місцем легкому очманінню. Несхвалення нікуди не поділось – хіба що приховувати його стало ще важче.
Ні, так-то це була найсправжнісінька ельфійка, і при іншому розкладі – ніщо не викликало б підозри. Ані нетипові рожеві очі. Ані чорно-рожева (мабуть, під колір очей) дорожня сукня з коротким рукавом та срібною вишивкою по кантиках. Ані довге сніжно-біле волосся, частина якого була заплетена у тоненькі фігурні косички. Ані юне обличчя з ледь вираженими ямочками – так, до Луріель їй було далеко. Ані виведені сріблястою фарбою ритуальні татуювання на обличчі…
Хоча ні, якраз татуювання-то й вирішували. Вкупі з темно-сіруватою шкірою.
– Неподобство, – прошепотіла Гвенхалейн. Але дуже тихо, аби ніхто не почув. Висловлювати своє обурення на публіці – негідна поведінка для благородної леді.


Та й таке))
━━━━━━༻❁༺━━━━━━
Настрій у мене сьогодні якийсь неоднозначний. Мені знищили ще один безпілотний засіб... Але немає лиха без добра - встиг завезти нашим гармашам снаряди. А снаряд 105мм - це вам не цацкі-пєцкі! Він якщо дожене... А він дожене! Бо суто фізично від снаряда ніхто ще не тікав. Коротше, буде вогник-вогник, якщо розумієте, про що я) Весело буде.
━━━━━━༻❁༺━━━━━━
А ви - читайте й насолоджуйтесь)) Ну або не насолоджуйтесь, то вже за бажанням))
А, і долучайтесь до світів техномагії, звісно ))



5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже цікава новинка)
Аліна Чуйко (Hunter), Дякую - маю надію, сподобається ;)
Люблю ельфів)
Очерет, Взяла до бібліотеки))
А руденька то не вписується в загальний сімейний антураж — напевно, того й не носить благородний лорд капелюха, бо роги заважають. )))
Гарні персонажі ❣️✨
Ромул Шерідан, Дякую ☀️
Такі різноманітні персонажі, чудові!✨️⭐️✨️
Ганна Літвін, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати