На межі…

Цього Ана вже не витримала. Зробила один крок, другий і відчула, як вже безтямно біжить геть. Дрібний дощ ударив їй в обличчя, вуха заклало.

— Ано! — гукнув Мендес їй услід, та вона не зважила. Не знала, куди біжить, і чи не чекає ще гірше видовище за поворотом, але лише б подалі звідси та подалі від цього чоловіка…

Вона ледве встигла ковтнути свіжого повітря, коли Раул наздогнав її та перехопив за зап’ясток, змушуючи зупинитися. Пальці стиснулися так міцно, що вона відчула кожен мозоль, кожну шорсткість шкіри, звиклої до зброї, і жар від його долоні пройшов їй по руці вгору. 

— Куди ви? — промовив він крізь зуби. — Мало вам пригод на сьогодні?

Вона розвернулася так різко, що мало не налетіла на нього. Відчувала, як тремтять її губи, як сльози підступають, майже обпікаючи очі. 

— Що вам треба? — вигукнула вона. — Господи, те дитя… Нащо ви привезли мене сюди? Показати, що світ жорстокий? І т-тому, тому можна додавати до цієї жорстокості ще й власну? Чого ви взагалі від мене хочете?!

Вони стояли під ліхтарем, навколо миготливого світла метушилася комашня, і Раулові було надто добре видно її обличчя — розгублене, вражене, з побілілими губами. Здається, вийшло навіть занадто. Ця думка промайнула, не встигнувши затриматися, наче вже відгомін тієї холодної, зачепленої її самовпевненістю люті, що змусила його привезти племінницю судді де Вале сюди, замість вирішити все швидко і розважливо. Він раптом усвідомив, що досі стискає її руку, і під пальцями — шалене биття її пульсу. Погляд сам ковзнув нижче: по тонкій лінії шиї, по ключиці, по тому місцю, де шовк блузки ледь торкався грудей при кожному нерівному подиху…

І його накрило.

AD_4nXdfIT2INmLGksjM1T8AT824ZZTj4KqQY6GB0y0wLCr5hhNSkMl6jqLbBVlSQJf_ip60XTPZrXmIen6XGJzx3IsT9JMBKdPcTI0X3yXr-_UW04lIQBgNUE6RR_4NzooEcxgtHS5_EUw=s2048?key=R44BcAk6lSliML6rO6I3xw

Доброго дня мешканцям Букнета! Певно, багатьом авторам знайома така проблема: ти вже знаєш, що мають зробити герої, основний зміст сцени давно склався, але все ніяк не можеш припинити редагування. То тут щось додати, то там прибрати… Аж раптом починає здаватися, що персонажі й самі втручаються в процес: “Ні, я б так не подумав. Я б інакше вчинив. І взагалі, не змушуй мене робити те, чого я не став би робити!”

З цим розділом у мене саме так і вийшло. Особливо з одним моментом, де Раул раптом рішуче заперечив – ну не міг він подумати “Здається, налякав панночку сильніше, ніж збирався”, надто емоційне формулювання для нього! Потім збунтувалася Ана – мовляв, я неправильно передаю її відчуття… Тож і довелося бути уважною — з капітаном Мендесом важко сперечатися, та й Ана у мене дівчинка геть непроста…

А з вами подібне часто трапляється?)

P. S. Новий розділ "Нашої отрути" сьогодні о 20:00.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
18.11.2026, 13:59:40

Ми всі трохи на межі))) але тут своя ситуація❣️❣️❣️

Дана Новак
18.11.2026, 14:02:53

Ромул Шерідан, О так...

avatar
Іванка Сокіл
18.11.2026, 13:52:03

Дуже інтригуючий уривок. Що ж такого він Ані показав і що ж сталося після того, як "його накрило" ☺️

Показати 3 відповіді
Дана Новак
18.11.2026, 13:59:22

Іванка Сокіл, ❤️❤️❤️

Інші блоги
Увага Рубрика ❤️ відео-спойлер ❤️
Всім привіт! Сьогодні о 18 на вас чекатиме новенький розділ книгиВласна Гра 18+ А від мене для по традиції маленький подарунок у вигляді спойлеру))) "Елізабет відчула, як щоки починають палати. — Здається, ми домовилися
На межі…
Цього Ана вже не витримала. Зробила один крок, другий і відчула, як вже безтямно біжить геть. Дрібний дощ ударив їй в обличчя, вуха заклало. — Ано! — гукнув Мендес їй услід, та вона не зважила. Не знала, куди біжить, і
Оновлення у книзі Танго втрьох
Наступна глава Танго втрьох Тарас веде свої темні справи за спиною у Анджеліни, у той час як Антон хоче їй відкрити на нього очі. “— Звичайно, не потребує. Просто сьогодні ми прийшли сюди разом! Я відчула,
Трохи особисте святкове)))
В мого малого сьогодні меленький ювілей! 10 рочків!!! Це той малалий, який мій автор сюжетів для оцих опоповідань: Тим часом ось цю штуку читають майже без нагадувань))) Ну можна посміхнутися Мій абсолютно божевільний
«вберегти ЇЇ» — Завершено! ❤️
Ну що ж… Я це зробила!!!! Моя перша повністю завершена книга на платформі - офіційно отримала свій фінал! Останні дні були для мене справжнім емоційним випробуванням. Я писала, переписувала, видаляла й знову писала
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше