Коли твій чоловік військовий – кожен день його відпустки на вагу золота. Намагаєшся набутися, надихатися, щоб набратися сил триматися далі. Та, на жаль, відпустка пролетіла і щоби не засмучуватися – буду розважати себе і вас, мої дорогі читачі, веселими та романтичними історіями, бо книги – це мої вітаміни для гарного настрою. Обіцяю, жодних драм та сліз, лише купу емоцій, гумору та щасливі фінали!))

Дам вам три анотації та три обкладинки до них, а ви мені скажіть, з якої історії почнемо!)) Сподіваюсь, кожна з них зацікавить вас по-своєму! Чекатиму на ваші коментарі!❤

— Колючко, ти ще довго будеш про мене мріяти? Може, настав час зробити те, що тобі хочеться? — навмисне дражнить мене Арман, чекаючи на мої колючі шпички у відповідь.

— Те, що мені кортить з тобою зробити — має кримінальну статтю. Я не можу відлупцювати зірку естрадного шоу лише тому, що він мені це дозволив, — дратую його своїми солодкими посмішками. — Тим паче, якщо я подряпаю твоє гарне личко, на мене почнуть полювати твої фанатки. Тож не всі мрії мають збуватися, Арманчику. А про що фантазуєш ти, танцюристе? — Знаю, що він вже завівся і тепер обов’язково вигадає якусь провокацію.

У найкращого друга мого старшого брата я закохана вже дуже давно. По вуха і без шансів, бо не перетинати межу «дружби» — правило мого братика.

— Початок моїх фантазій, Колючко, дуже гарячий, але наприкінці ти завжди кажеш мені «так». Хочеш дізнатися подробиці? Гадаю, ти вже достатньо доросла, аби порушувати правила.

Лаванді Різ «Моя маленька Колючка»   

— Марусю, я поїхав, щоб урятувати те найкраще, що між нами було. Відпустив тебе, бо дуже любив, думаючи, що вчиняю, як дорослий чоловік. Але знаєш, у чому іронія? Всі ці роки я тільки те й робив, що шкодував про ту розмову! — Громов карбує слова з такою болючою пристрастю, що я на якусь мить ціпенію.

Ми розбіглися без ненависті та образ. Просто поговорили, обійнялися на прощання та пішли різними шляхами, покликані власними амбіціями.

І раптом ця випадкова зустріч через п’ять років…

Відчуваю, що не забула і не відпустила. Наше кохання терпляче чекало, коли ж ми нарешті отямимося. Але ж тепер у кожного з нас своє життя, робота, нові звички, старі таргани.

— Денисе, то що нам тепер робити? — заглядаючи у його сині очі, питаю з надією. Знаю, що Громов щось вигадає. Він надто розумний, аби втратити наш другий шанс.

Лаванда Різ «Правила Громова»

— Чуєш ти, мамина радість, таткова гордість, твоя недалекоглядна впертість неабияк заважає моїм планам, — чоловік, через якого у мене западають клепки, знімає темні окуляри, бо певно знає, як його погляд впливає на вразливих дівчат.

Він зі мною грає, дражнить, жодної секунди не сумніваючись, що я не захочу мати такого ворога, як Радомир Скеля.

— Доведеться прийняти той факт, що світ не обертається навколо ваших бажань, — з викликом скидаю підборіддя. Я не хочу із ним ворогувати, але мені починає подобатися ця гра в «кішки-мишки», бо мною теж керують певні бажання. Лякаючі, безсоромні. — Ви не отримаєте мою компанію!

— Гм, ти диви, хтось ризикнув кинути мені виклик? — хижо посміхається у відповідь. — Тоді я отримаю і компанію, і тебе.

— Ага, і на додачу ще більші проблеми на свою голову!

Лаванда Різ «Бійся своїх бажань»