Добрий вечір, мої любі!

Я вирішила поділитися тим, що, так би мовити, більше не пишу. Книгу, яку опублікувала, вона раніше писалася, але трохи відредагувала, і добавила деяких сцен.

Мені хотілося повернутися сюди, щоб подякувати Вам! Я за Вас щаслива, і йдіть вперед, але не забувайте тих хто поруч! Адже можна й не помітити, як стаємо гордовитими, можна спіймати "зірку", але ті кого Ви любите - можуть не витримати тиску. (Я не про всіх, чомусь хотілося нагадати)

До речі, в мене стався один випадок, що декілька розділів не стало в другій частині Заборонене кохання, з якою скоро поділюся. Я хотіла змінити сюжет, який здавався на мій погляд, та навіть не могла й уявити, що не побачу їх у тексті.

І тут я зрозуміла - це знак! Потрібно покращити, змінити, оновити сюжет.

І таки виявляється, що друга частина вона вийшла драматичною, але настільки чутливою, що в мене сльози з'явилися.

Та шкода, коли не пишу. Стільки ідей, стільки різного приходить, але всьому свій час. Можливо, десь скоро почну відновлятися.. Та з цими тривогами кошмар. Моя нервова система вже не витримує, дякувати Богу - я живі, і Ви живі. Ми разом.

Вічна пам'ять тим хто постраждав від рук ворогів!

І дякую Захисникам та Захисницям! ППО! Якби не Ви - нас могло б не бути!

Будьте вдячними Нашим Героям!

Слава Україні!

Героям слава!

Бережіть себе!