— Я не злюся! З чого ти взяв, що я злюся? Я просто працюю на своїй виноробні!

— Та по тобі видно, що в тебе всередині все кипить! — не стримався я, підвищуючи голос. — Учора все було чудово. А сьогодні ти проходиш повз, наче я тобі чужий! Якщо я в чомусь облажався — скажи прямо, накричи на мене, я не вмію читати думки!

— Ти ні в чому не облажався, Тарасе! — вигукнула вона, і в її голосі дзвінко прорвалася та сама фальшива нота. — Ти все зробив ідеально! Приїхав, рятівник, допоміг, потім усе полагодив, хлопців викликав, воду відкачав! Молодець! Де б медаль і кубок для тебе роздобути?

Читати Кохання з витримкою. Норовлива для Тараса