❤️ ​Візуали до розділу 46 книги "СТАВКА НА ХИЖАКА". ❤️

❤️❤️❤️

❤️❤️❤️

Уривок:

— Це тобі, — каже він просто.

— Що це?

— Відкрий.

Я повільно відкриваю. Усередині, на білому атласі, лежить тонкий ланцюжок із підвіскою: крапля з діамантів, обрамлена дрібними камінцями, що ловлять світло і розсипають його маленькими іскрами. Проста, елегантна і така до біса красива, що в мене щемить у грудях.

— Дем'ян... — видихаю, — Я... я не можу це прийняти.

— Не подобається?

— Подобається, — зізнаюся, і це слово зривається швидше, ніж я встигаю його зупинити, — Навіть дуже. Але...

— Тоді ніяких "але", солоденька, — перебиває він м'яко, — Я захотів зробити подарунок своїй дружині. Просто так. Без жодних умов.

Своїй дружині.

Я мовчу, а Дем'ян витягує ланцюжок із коробки і обходить мене ззаду.

— Дозволиш?

Ледь киваю, бо від його близькості літери так і не можуть скластися в слова. Його пальці торкаються моєї шиї, і я мимоволі завмираю. Застібка клацає, але руки він не прибирає одразу. Подушечки пальців затримуються на шкірі трохи довше, ніж потрібно, ковзають по лінії ключиці, і по шкірі розбігаються мурашки, від потилиці до самих кінчиків пальців на ногах.

— Ось так, — каже чоловік тихо.

Я дивлюся в дзеркало. Підвіска лежить у ямці між ключицями, і навіть вона, здається, світиться по-новому, бо поруч стоїть він.