Ну що ж. В межах марафону «прочитай МЕНЕ» рандом уже тричі ткнув мене мордою в абсолютно різні тексти, тому, думаю, пора це десь зафіксувати.

Секрети Північного моря

Перша книжка зустріла мене детективом, Леонідом Каневським у голові й постійним бажанням додати: «Втім, це вже зовсім інша історія». Найбільше мозок буксував не від самої загадки, а від сцен, що іноді буквально переживають самі себе ще раз — тільки з іншого ракурсу й новими деталями.
Зате домашня оса Оса тепер, боюся, житиме в моїй пам’яті довше за половину персонажів.

Крихітко, біжи!

Друга книжка змусила мене задуматися, чи рандом марафону випадково не записав мене на курси нарколога. Тут уже пішли дуже «видовищні посиденьки», люди, яким не довірив би навіть вазон, і персонажі, що впевнено викликають бажання познайомити їх із лопатою.
При цьому сцени працюють: напруга наростає, атмосфера стає дедалі слизькішою, і ти вже не стільки чекаєш, як піде усе далі, скільки — хто перший таки вчудить х***ю.
А птицю то все одно жалко...

Ціна за пʼять душ

А третє виявилося взагалі хорорним оповіданням на одну главу. І от тут, зараза, найобразливіше: задумка цікава, тизер — пушка, тебе нормально підчіплюють за цікавість… і все. Саме так я й хотів провести вечір — зацікавитися історією, яка ще не існує.
Продовження, слава яйцям, планується. Дякую, дуже приємно.

Загалом рандом поки працює справно. Подивимося, чим мене вдарять наступного разу.

P.S. жодна зазначена вище робота не дочитана поки-що до кінця, тому не вважайте мою суб'єктивну думку догмою.