✨Доброї ночі, творча й читацька спільното!✨

⚜️

Силоміць відклав захопливе читання Ваших книг, щоб опублікувати блог про своє оновлення)))

Ну, чесно — так пишете, що неможливо відірватися.

Але попри все, опубліковані нові чотири глави.

І в першій з них — як наш сором'язливий картограф зміг вирватися від нав'язливих панянок)))

зображення клікабельне

Він швидко почав малювати. Кілька різких, майже грубих штрихів. Спочатку обличчя білявки — з перебільшено великими очима і зухвалою посмішкою. Потім чорняву — з вуаллю, яка не стільки приховувала, скільки підкреслювала насмішливий вираз. А тоді й двох чоловіків: один вийшов товстощоким і самовдоволеним, другий — з довгим носом і злим прищуром. Але всі були намальовані впізнавано схоже.

 

Чоловіки лише мовчки спостерігали, перезираючись один з одним.

 

— Ну, ти божевільний, — буркнув один, підводячись.

 

— Можливо, — спокійно відповів Еліан, не піднімаючи очей від аркуша. — Але ж я дипломований картограф Королівського географічного товариства.

 

— Тим більше. Я йду звідси, — різко кинув другий. — Я не бажаю брати участь у цьому фарсі.

⚜️

зображення клікабельне 

Посеред кімнати сиділи троє жінок.

 

Ліворуч — білявка в бузковій сукні. Вона дивилася на мене гостро, майже звинувачувально, і вказувала пальцем. Її обличчя здавалося знайомим, але я не міг одразу зрозуміти, звідки.

 

Праворуч — чорнява в темно-зеленій сукні з мереживом. Вона сиділа, підперши підборіддя рукою, і дивилася на мене з-під вій. Вуаль була знята, але в очах залишилася та сама глузлива тінь.

 

А посередині...

 

Посередині сиділа Нірея.

⚜️

зображення клікабельне 

Айрена Талвей зупинилася на одній зі сторінок і нахилилася ближче.

 

— Це... не наша мова, — тихо промовила вона.

 

— Ми знаємо, — відповіла Селіна. — І не одна з відомих нам прадавніх. Не каледорська, не ард-лірська, не навіть стара англійська, якою написана половина цього щоденника, і яку ми вивчаємо на другому курсі.

 

Ліарен невтримно нахилилася вперед.

 

— То ви можете хоч щось сказати?

 

Професорка ще раз уважно провела пальцем по рядках.

 

— Письмо дуже акуратне. Майже каліграфічне. Але структура... дивна. Бачу повторення певних знаків. Є система. Це не хаотичні каракулі.

⚜️

зображення клікабельне 

За вікном, на засніженій галявині перед маєтком, бігав, борсаючись у пухкому снігу, великий шотландський хорт — довгоногий, сивошерстий, із вузькою мордою й розумними очима. Старий двірник містер Стів повільно змахував широкою мітлою з кам'яних сходинок, час від часу кидаючи на пса короткі, сухі зауваження. Пес, якого звали Аргайл, лише радісно гавкав у відповідь і крутився колами, підкидаючи сніг лапами.

⚜️

Всіх запрошую до читання  «Між двома подихами».

обкладинка клікабельна

Це фентезійна історія про кохання з елементами стімпанку.

Завжди радий Вашим враженням, думкам і коментарям.

Дякую!❤️

Усім бажаю успіхів, лавиноподібного натхнення й мирного вечора ✨

З повагою

Ромул Шерідан ✨