Коротко про особисте. Не для жалості, а для розуміння. Без оформлення, без слайлів, без прикрас.
Ситуація, яка вийшла з-під контролю і ранила мене.
Хтось подумає що я перебільшую, хтось недочита блог, хтось відгукнеться, але це просто слова вилиті на сторінку. Навіщо? Та хто зна.
Отже. Марафон, ночі без сна, обдумування правил, чернетки, оформлення через ШІ, вичитка, редактура, очікування. Запрошення авторів до співпраці, створення таблиці і документу для відгуків, постійний моніторинг і ще багато всього. Читання книг які мені випали, оцінювання розділів, нотатки, чернетки і все по новій.
Окей.
Мою рецензію не оцінили, окей. Звинуватили в використанні ШІ, окей. В тому що я не читала, окей. Відгукнулася, розібралися, відпустила ситуацію. Можливо перегнула, можливо ні. Оцінювала суб'єктивно, як поціновувач такого жанру. Але ок. Бува.
Завершення марафону. Реакцій - 0, відгуків - 0. Виділила в фінальному блозі про бан, що більше не буду брати цих авторів до таких ініціатив. Культурно, без критики, без звинувачень.
І що я бачу.
Коментар:
Вітаю я з марафону ви просили відгук ось вам справжній відгук без фанатизму чи чогось видуманого я прочитала перші 10 розділів мої враження чесні нічого невидумала спеціально і невзяті з чату GPI the кажу одразу навіть якщо було добре відредаговано я всеодно її непочпла читати навіть якщо це був інший автор перші розділи твору Кров корони залишають враження що це просто текст згенерований штучним інтелектом без нормального редагування Текст переповнений дивними шаблонами на зразок слів про землю що тріскалася як стара кістка або постійні згадки про порцелянові маски та трояндову воду Все виглядає дуже штучно та однаково
Сюжет летить занадто швидко і зовсім неприродно В один короткий шматок запхали народження близнюків кривавий бунт зраду вбивства та ще й раптову магію з тіні Світ взагалі не розкритий персонажі незрозумілі Діалоги виглядають пластмасовими а мала дитина під час жахливої трагедії поводиться абсолютно нереалістично
У тексті забагато пишних але порожніх слів Немає відчуття живого авторського почерку все звучить як стандартний шаблон Темп розповіді хаотичний а емоції героїв абсолютно картонні це просто сира заготовка з нейромережі якій бракує справжньої людської праці. І я непідсолоджую вас що її можно читати далі як ви це зробили що моя книга непрофесійна але читати можно я написала правду.
Чому зачипило. Не критикой, не хейтом.
1. Ця книга не була розподілена цьому автору. Автор дала відгук які жанри хоче читати. Їй дали дві книги цих жанрів. Відгуків на цих книгах немає. Неприємно за інших авторів, книги яких не отримали фідбек.
2. Знаєте, з чого починається моя книга? З присвяти.
Тим, хто вчив нас триматися на плаву, коли світ іде на дно.
Моєму татові — найкращому з мужів, який показав мені дорогу до казкових світів, навчив не боятися монстрів і завжди був надійною опорою.
Тепер, коли його шлях завершився в обіймах Андромахи, я знаю: навіть найхолодніша темрява відступає, якщо ти колись тримав у своїх руках справжнє тепло.
Ця книга — для тебе.
Андромаха в моїй книзі - це Смерть. А мій тато - герой, який загинув в травні цього року на бойовому. І він був останнім редактором і читачем цієї книги до того як я виклала її сюди. Його останнє повідомлення навіки закарбовано на моїй руці як тату стосувалося цієї книги.
Я пишу це не тому, що присвята робить книгу недоторканною для критики. Ні. Її можна критикувати. Можна не любити. Можна вважати невдалою.
Я пишу це, щоб пояснити, чому саме фраза «сира заготовка з нейромережі, якій бракує справжньої людської праці» вдарила настільки боляче.
3. Ця книга з іншою обкладинкою і з назвою Кров смерті вже давно була на цьому сайті, пройшла марафони і рецензії, була видалена, переписана, розширена, яку ми з друзями і редакторами ночами правили сидячи на онлайн-зустрічах. І це ШІ? Безсонні ночі, робота декількох людей, оцінена в чорновому варіанті авторами з Букнету - ШІ? Окей.
Тож.
Сльози на очах, неприємне відчуття на серці. Руки опустилися.
Я люблю критику, люблю рецензії, люблю фідбеки.
Але ненавиджу хейт заради хейту. Заради помсти? Заради образи? Заради чого?
Тож так, остання крапля.
Я не хотіла виносити це в блог, я хотіла професійно і адекватно. Але ні. Зачипило. Образило.
І хай я буду нитіком і гівном, але я просто хотіла виговоритися.
Ось так. Блог ШІ? Чи все таки крик душі?
Доступ до цього твору мають тільки зареєстровані користувачі
Реєструючись на порталі Букнет, я підтверджую, що ознайомлений з Угоди користувача і згоден з нею.
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЕлано, правильно зробили, що не тримаєте в собі, а хоча б буквами, а з близькими, мабуть, й словами вилили свій біль і
розпач. Це ніяке не ниття, це спосіб не
дати собі згоріти, вважайте- захист.
Легко сказати- не приймайте образу близько до серця, важко виконати таку
пораду. Але все ж треба. Колись мене дуже
образили батьки. Але я не хотіла тримати
на них образу і багато днів на ніч
молилась. Не те, щоб молитви читала, бо я
їх не знаю, але просила Бога, щоб він
допоміг мені відпустити цю образу,
допоміг позбутись її. І дійсно минуло.
Стало легко на душі. Прощення- як камінь
з душі. Простіть ту ницу людину. Треба захотіти простити.
Хтось тут радив посміятись. Чудова порада. Спробуйте.
А щодо марафону, то такої бездоганної організації я ще не бачила. Дякую за всю Вашу роботу. ❤️❤️❤️❤️❤️
Елана Чунту, От і добре, бо я якраз ЗА марафони))
Це якийсь сюр, якщо чесно...І так, цілком очевидне бажання насолити. Останнім часом з людьми коїться щось дивне. На жаль, таке трапляється. Але це не вартує ваших нервів та доброго самопочуття.
Елана Чунту, Все буде добре)))
Від будь-якого марафону більше геморою, аніж користі. Навіщо приймати то все близько до серця, якщо можна приймати то все ближче до заднього мосту. Прочитав той коментар. Якби мені колись написали таке – я б просто поржав, можливо щось відригнув би у відповідь. Мабуть, дурносміхам жити простіше)))
Дикий Степ, тому там і приписка - ОБОВ'ЯЗКОВО здивовано радісним тоном - інакше дісйно буде боляче)))
Як той хто був бета рідером цієї книжки більше як пів року назад, яка по суті й познайомила нас з автором що вилилось в спільну гризню в недавньому ромкомі, процитую уривок пісні "Астероїд" групи Marshroot:
Все, що несли роки еволюцій
Ніцше не встиг, і не дізнався Конфуцій
Є тільки дві найвідоміші раси
Люди як люди і пі*****и
Нехай я зловлю тут бан, але як той хто о другій ночі верещав в трубку "та не роби ти Сорена таким б***ь безхребетним" і спорив з авторкою до останнього щодо більш мізерних промахів - дай боже щоб такі речі писало ші. щоправда, тоді йому прийдеться не шаритися символами, а навчитися відчувати і проживати емоції.
З того і почнеться повстання машин)))
Елана Чунту, ой всьо...
Дуже співчуваю! З заходами на жаль буває так...
Вень Чжулун, Нічого, головне що це перша і остання наша співпраця. Дякую за підтримку)
Щож не зрозумілий мені вчинок. Шкода що вас це змогло задіяти. Тримайтеся таких людей, які хочуть нашкодити набагато більше ніж нам здається. Правельно зробили, що не промовчали. Бо такі "герої" повинні бути відомими
Аліна Чуйко (Hunter), Тим більше що перевіривши статистику зрозуміла що 10 розділів сьогодні не читали, до 5 мов би долистали
Людей багато - а дурних і мстивих, мабуть, найбільше.
Цей відгук виглядає саме так, як ви описали - заради помсти та образи, і саме тому його не варто приймати близько до серця. А тим паче не варто сприймати всерйоз випади всяких мисливців на ШІ, які навіть не знають, які навіть не знають, чим саме відрізняється згенерований текст від написаного (якби мені за кожен такий випадок давали гривню, я б вже себе і свій підрозділ самостійно забезпечив, без жартів).
Нижче вже вірно зазначили - переступіть через це, обережно, щоб не зачепити, йдіть далі та робіть своє.
Батьку вашому - честь.
Книгу вашу не читав, але тепер задумався)❤️
Очерет, Дякую за підтримку, головне що тато оцінив
Я взагалі не критик,але я виколола собі очі, поки читала той коментар...
Авторе,а вам я бажаю
рухатися далі сходинками до самих вершин! Безмежного вам успіху!
Марія Таріна, Дякую
Елано, знаєте, мені здається, іноді нам просто дуже боляче, коли те, у що ми вклали стільки себе, хтось одним словом знецінює. І тут справа навіть не в тому, що Ви не приймаєте критику — Ви ж самі пишете, що любите її. Просто критика і знецінення — це трохи різні речі.
І Ви маєте повне право сьогодні не бути сильною, не робити вигляд, що «та ну, мені байдуже», і просто сказати: «Так, мене це образило». Особливо коли за цією роботою справді стоять безсонні ночі, люди, які допомагали, час і сили.
А завтра, можливо, воно вже болітиме трохи менше. І залишиться головне — Ви знаєте, скільки насправді стоїть за Вашою книгою. І цього знання у Вас ніхто забрати не зможе.
Обіймаю подумки. Не опускайте рук.
Ейларіс Вальєн, Дякую за підтримку
Не дозволяйте одному такому коментарю перекреслити все хороше, що ви зробили. Ви справді велика молодець. Тому плюйте на це❤️
Машер Епін, Дякую
Ох. Правду кажуть, жодна добра справа не залишиться безкарною... Та ще чудово кажуть про те, що може споганити бочку меду. Люди такі люди. Хоч там як, просто треба це залишити позаду себе і зробити для цього зусилля.
Вадим Сухобрус, Дякую, насправді, як вчитель який працює з підлітками я розумію все (хоча автор відгуку явно не підліток), та все ж)
Це жесть, якщо чесно. І Ви абсолютно праві - коментар виглядає виключно як бажання помститись, суцільна критика без жодних аргументів. Ви невдало вибрали рецензента на свій твір. Тримайтеся і не опускайте рук. Цікаво, що скаже той читач на іншу книгу з марафону.
Іванка Сокіл, Ні, було зазначено що без фентезі, тож книги бралися інших жанрів
Я навіть не знаю, що тут сказати, окрім того, що мені дуже шкода, що після всього, що ви вклали в цей марафон і в свою книгу, вам довелося отримати саме таку реакцію. Я брала участь у марафоні й прекрасно бачила, скільки ви всього робили: організація, таблиці, читання, відгуки, контроль, підсумки — і при цьому ви ще сама була учасницею. Тому мені особливо неприємно бачити, що людина, яка не виконала свою частину домовленості, вирішила ось так подякувати. Критика це нормально. Можна не любити стиль, темп, персонажів, можна вважати книгу невдалою — це все суб'єктивна думка читача. Але звинувачувати автора в тому, що він просто взяв текст із ШІ, не розібравшись і не знаючи історії цієї книги, це вже зовсім інше. А після того, як ви розповіли про присвяту батькові й про те, скільки роботи було вкладено в книгу до її публікації, мені взагалі стало боляче це читати. Особливо фрази про «сиру заготовку нейромережі». Людина просто не уявляє, наскільки сильно може вдарити така фраза, коли за книгою стоїть не просто текст, а пам'ять про близьку людину і роки роботи. Ви маєте повне право зараз бути засмученою. І не думаю, що це робить вас "нитіком"
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати