Я заходжу в статистику блогу — і в мене просто стискається серце. Деяка частина регулярних читачів кудись зникла...

Я розумію, що була відсутня ВСЬОГО тиждень. Але невже цього достатньо, щоб ми втратили той особливий зв'язок, який будували так довго? Чи це розумні алгоритми вирішили сховати мої дописи з вашої стрічки, чи ви дійсно втратили інтерес до історії Марини та Матвія?

Дівчата, для кожного автора статистика — це не просто цифри. Це показник того, чи потрібна вам моя праця. Коли я бачу порожнечу в коментарях і падіння читачів, у мене просто опускаються руки. Здається, ніби я пишу в порожнечу...

Дуже прошу вас про допомогу! ?

Якщо ви все ще зі мною, якщо ви чекаєте на нові розділи та стежите за долею героїв — подайте знак прямо зараз!

• Напишіть бодай пару слів у коментарях (навіть просто «я тут» або смайлик).

• Поставте вподобайку цьому допису.

• Поділіться, на якому моменті ви зупинилися і чого чекаєте від сюжету далі?

Кожна ваша взаємодія зараз — це буквально ковток кисню для блогу, який допоможе йому випливти з цієї прірви. Дякую кожному, хто не проходить повз. Ви — моє головне натхнення! ❤️