Привіт, мої хороші!

Книга "Все одно будеш моєю" буде безкоштовною в процесі написання. Тож, приєднуйтесь. Там буде дуууже емоційно і пристрасно. 

Оновлення вже на сайті.

- Знаєш що, Олександре Григоровичу? В мене немає ні сил, ні бажання розбиратися в твоїх тарганах і твоїх змінах настрою. Ми обоє наробили помилок, давай просто залишимо це в минулому. Як ти казав, тут ти мій шеф - а я просто твоя покоївка. - відійшла від нього на крок. - А тепер пробачте, але в мене купа роботи. А втратити її не маю права. Якщо звісно ви не звільните мене. - він ще мить дивився на мене, а потім заперечно хитає головою.

- Не звільню. За це можеш не хвилюватись.

- Дякую. - розвертаюсь і виходжу. Цього разу він мене не зупинив. І це добре, бо я все-таки розплакалась. Всередині наче сидить дві Марти. Одна з минулого, яка кричить що можливо доля дає мені другий шанс зробити все правильно. Так, як потрібно було зробити тоді... Інша - теперішня. Та, яка вже пережила образи, побої, знущання і зневіру. Та, яка тільки починає вчитись дихати вільно. Так от, вона кричить що я зробила все правильно. Орловський так швидко змінює свою думку... Ще два дні тому я була для нього меркантильним стервом, а тепер його раптом переклинило. Та чи надовго? А потім що? Ні. З мене досить. В мене є донечка і я маю думати про неї.
Та чомусь зараз всі ці розумні думки пішли лісом і я дуже хотіла, щоб він знов зупинив мене. Зупинив і притиснув до себе. Міцно-міцно. Так як колись.

ГАРНОГО ДНЯ!
ВАША ТЕТЯНА КАЛИНОВА.