Іноді найнебезпечніша думка приходить не тоді, коли все йде погано.

А саме після того, як вам дивом вдалося уникнути проблем.

Попереду — дорога через Імперію Дзинь. Позаду — люди, які вже знають, кого шукати. А між ними — невелика застава, кілька озброєних вартових і компанія, яка дуже погано підходить під опис «звичайної родини, що їде до лікаря».

Особливо якщо в цій компанії є Морс.

— Я щойно став свідком великої перемоги дипломатії.

— Ти щойно став свідком хабаря.

— Не руйнуй красу моменту.

Здавалося б, головне — пройти далі й не привернути уваги.

Але справжній гачок цієї частини ховається зовсім в іншому.

Айзек ще недавно хотів, щоб Перстень мовчав.

Після всього, що сталося, він мав би боятися моменту, коли сила повернеться.

Та коли з’являється перший ледь помітний натяк…

першою емоцією стає зовсім не страх.

Полегшення.

І от це, мабуть, значно небезпечніше за будь-яку заставу.

Нова частина вже доступна до читання ❤️

Як гадаєте: що більше говорить про людину — те, чого вона боїться, чи те, поверненню чого вона потай радіє?

— Володимир Морвейн