Біла темрява

. . . Усі зібралися у головній залі біля каміна. Атмосфера була наелектризованою. Маркус метушився, намагаючись грати роль «душі компанії», але його жарти падали в тишу, як каміння у криницю.

— Ну, — він нервово засміявся, поглядаючи на Ізабель. — Це ж Альпи! Трохи снігу, романтика, ізоляція... Як у кіно, правда?

— Це не кіно, — відрізав Ганс, підкидаючи поліно у вогонь. — Це початок.

Ізабель сиділа поруч, але не дивилася на нього. Її погляд був прикутий до вікна. Джейк сидів на дивані, обхопивши голову руками. Він виглядав кепсько — блідий, із потом на лобі. Тайлер стояв біля вікна, безрезультатно тицяючи в екран телефону.

— Мережі немає, — кинув він у простір. — Глухо.

Еллен стояла біля каміна, дивлячись на вогонь. Вона не грілася — вона застигла, ніби прислухалася до звуків за стіною. Хоффман сидів у своєму кутку. Його книга була закрита, пальці нерухомо лежали на шкіряному переплетенні. Він не читав. Він моніторив залу. . .