Є питання, з якого для мене почалася ця історія.

Що б ви зробили, якби незнайома людина абсолютно впевнено пам’ятала зустріч із вами — а документи доводили, що вас у той день там не було?

Сьогодні я вперше викладаю на Букнет свій роман «Коли забудеш моє ім’я».

Мене звати Юрій Войтюк. Це моя дебютна книга, тому зараз трохи дивне відчуття: історія, яку я так довго знав тільки зі свого боку екрана, нарешті переходить до читачів.

Я хотів написати загадку, яка починається з дуже маленької речі — помилки в реєстрі. А потім поступово ставить значно неприємніше питання: що робити, якщо помилка може бути вже не в документі, а у твоєму власному житті?

Тут будуть пам’ять і документи, сімейні речі, які люди пам’ятають по-різному, трохи магії, розслідування і стосунки, де «я хотів як краще» не завжди є виправданням.

Роман уже повністю завершений, тому можу пообіцяти одну просту річ: ця історія матиме фінал.

Сьогодні відкриваю перші три глави.
Далі продовження виходитимуть щопонеділка й щочетверга.

І мені цікаво почати не з прохання про оцінку, а з питання.

Кому б ви повірили першому: людині, яка щиро пам’ятає зустріч із вами, чи документам, які доводять, що цієї зустрічі не могло бути?

Побачимося в першій главі.