Вітаю, любі читачки і читачі!

Дякую за те, що не втрачаєте увагу і мій роман «Пробач, некохана» залишається у бестселерах вже цілий тиждень! 

Ми добираємося до важливих моментів у стосунках Микити і Віти. Попереду ще багато хвилюючих подій, відповідей на запитання і нових випробовувань. Залишайтеся з нами! А хто ще не з нами, запрошую приєднатися!❤️ 

Уривок:

— Обережно. — Міцні руки ловлять мої передпліччя.

Піднімаю очі на Микиту і, як завжди в такі миті, серце на секунду тьохкає. Згадую, що хотіла поговорити з ним по роботі, але ще більше мені раптом хочеться похвалитися — він помилився, Олексій не одружений і я можу піти з ним на каву!

— Все гаразд? Чим так зачиталася?

— А, це… — Згадую, що у стін є вуха, і вирішую не говорити на коридорі. — Я хотіла тобі дещо сказати. Зайдеш у мій кабінет?

— Ходімо в мій. — Він говорить стримано. Не сказати, що похмурий, але вигляд має такий, ніби чимось сильно переймається.

— Ні, краще в мій… — Згадую, що трапилося, коли я востаннє була у його кабінеті.

— Не бійся. — Мружиться і видихає, стає розслабленішим. Якось по-доброму, тепло зітхає: — Я не чіплятимуся. Пішли, мені теж треба з тобою поговорити.

Я очікую, що розмова буде про особисте, тому й починаю першою, ледь переступаю поріг його кабінету.

— Олексій розлучився.

— Що? — Микита в першу секунду дивиться з нерозумінням, а тоді розгублено киває. — А, зрозуміло. Не знав.

— І я можу з ним сходити на каву.

Наші погляди перетинаються. Мені хочеться думати, що дивлюся на Микиту з викликом, гордо, хоча й не бачу своїх очей. От його погляд прочитати не можу. Надто багато всього в ньому. Микита точно чимось завантажений. Ймовірніше за все, не мною.

— Ти не повинна мені відчитуватися, — відповідає нарешті.

— А ти? Що ти хотів сказати?

— Ну, я… — Він тре лоба рукою. Рукою… на якій немає обручки. — Не важливо. Потім. Зараз про роботу.

Микита обходить свій стіл і сідає в крісло. Миттю розслабляється, і на його губи навіть випливає легка усмішка.

— Сідай. Вчитиму тебе. — Киває на стілець навпроти.

— Вчитимеш? Чого ти можеш мене навчити? — Хмикаю і складаю руки на грудях, сідаю. — Я знаю, як робити свою роботу.

Додавайте в бібліотеку і читайте з насолодою!

А також не забудьте про сердечка книзі — я буду дуже вдячною за вашу підтримку❤️

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.